Офшорні алкоголіки Спецтехноекспорта

Як корупціонери з Індією озброєннями торгували.

ДП «Спецтехноекспорт» постачало індійської державної компанії Hindustan Aeronautics Limited запчастини від фіктивних фірм, чиї власники підписували документи за невеликі гроші.

Офіційний власник і директор ТОВ «Инсайдерс» Віктор Довгопол повідомив програмі: «Я ніякої участі не приймав. Це просто мене за гроші попросили підписати папірці деякі, але не говорили, що це фірма. Загалом, заплатили 800 гривень. Підписати — підписали, гроші отримали, ніяких проблем — та ні, жодних. А потім почалося, до суду дійшло».

Схожа історія і в «власника» компанії «Ей Джейсі» Володимира Голошивця: «Треба було гроші, просто став як би цим — співзасновником, і потім це закрилося все. Там 205-я (ст. 205 КК, фіктивне підприємництво). Там дуже багато людей у нас на районі ось так «потрапили», грубо кажучи».

Юрій Бородай, ще один фіктивний «власник» фіктивної фірми, взагалі зі слів його співмешканки підписав установчі документи на ТОВ «Квант Виюр» в нетверезому стані: «Його тоді так підставили, він уже відсидів за це — умовно відсидів. П’яний був, підписав документи. За 200 гривень. Він тут взагалі ні при яких справах. Він просто підписував «під цією справою», а що він підписував він і сам не знав».

У 2015 група фіктивних компаній, серед яких і зазначені вище, почала торгувати запчастинами до військової авіатехніки: літаків Іл-38, винищувачів СУ-30 і вертольотів типу Мі. Ці деталі, за документами, вони продають і постачають компанії «УТМГ».

У свою чергу УТМГ продає запчастини державної авіабудівної компанії Індії Hindustan Aeronautics Limited. Експорт за комиссионерскому угоди оформляє ДП «Спецтехноекспорт» — державна компанія із структури концерну «Укроборонпрому», що займається експортом озброєнь та товарів військового призначення.

У тому ж році Слідче управління Київської фіскальної служби початок кримінальне провадження за ухилення від сплати податків за цим поставкам. Закупівлю військових товарів у фіктивних фірм визнали безтоварною, адже на допитах «директора» і «власники» фірм-постачальників зізналися, що оформили на себе фірми за гроші і ніяких запчастин нікому не постачали.

У той же час слідство виявило, що незважаючи на відсутність товару, «УТМГ» перекачала на «прокладки» близько 38 млн гривень, які ті перевели в готівку. Це призвело до безпідставного формування податкового кредиту і несплати УТМГ більше 3 млн гривень податків. Однак останні активні дії в рамках виробництва — річної давності.

Між тим УТМГ виграло суд у податківців, довівши, що фіктивність постачальника — не означає фіктивність поставки ним товарів. Надати документи про співпрацю з фіктивними фірмами УТМГ не змогла, її всю в 2015 році нібито хтось викрав. Але УТМГ надала суду документи щодо подальшої реалізації запчастин за кордон через державну компанію. Суд прийшов до висновку, що, незважаючи на доведену фіктивність постачальників — їх фіктивність господарської діяльності не доведена, та скасував податкове повідомлення.

З джерел програми на митниці вдалося дізнатися, що саме «Спецтехноекспорт» відправляв на «Хиндустан» в 2015-2016 роках. Це в основному дійсно були ремкомплекти до літаків Міг-21 і Су-30, до авіаційних двигунів Р-25 (Мить) і ГТДЭ-117-1МО (Міг і Су-30): запчастини від індукційних двигунів, реле і насосів — до дрібниць типу клапанів і заглушок.

Військовий експерт і колишній співробітник Генштабу полковник запасу Олег Жданов пояснює феномен магічного появи таких запчастин у фіктивних фірм просто — складські запаси збройних сил: «На сьогоднішній день на складах є величезна кількість ще дрібних запчастин. Вік цих запчастин вже наближається до 50 років. Стандартний термін експлуатації в ЗС СРСР і України 25 років. Тому через 25 років, можна сміливо брати аркуш паперу, створювати комісію з трьох осіб і списувати ці деталі. І так виходить, що на папері вони — списані, тобто на обліку їх немає, а реально вони є і зовсім нові, жодного разу не були у використанні».

Далі товар можна неофіційно продати за кеш, «відмивання» його поява нізвідки через «фіктивників» і «липові» документи, розповідає Жданов: «Для того, щоб «матеріалізувати» запчастини та комплектуючі, на них треба виписати документи, але вже без обліку їх руху по складу. За актами проведено, що їх списали/утилізували, а для того щоб їх передати якійсь фірмі — їх треба легалізувати. Виписуються накладні без обліку руху по складу — ось звідси і беруться такі партії комплектуючих. Звідси і їх «матеріалізація» через підставні фірми».

При цьому відстежити, звідки саме взялися деталі, можна не завжди. Великовузлові агрегати — двигуни, шасі, пульт управління — можна ідентифікувати за серійним номером. У дрібних деталях, таких як в нашому списку, такого маркера немає.

Все, що перераховано у цьому списку — воно не має серійного номеру. Це витратний матеріал, це деталі, які міняють у міру зносу. І на сьогоднішній день, навіть якщо ви десь по номенклатурі складу визначте, що в них там пару років тому значилося 10 тис. реле, а зараз 5 тис. реле продають десь за документами на продаж або на постачання в Індію, і це як-то можна прив’язати — інформацію про те, де і яка була номенклатура складу — вам Міноборони не дасть під виглядом секретності. Тому сьогодні можна навіть не пробувати відстежити наявність цих комплектуючих на складах, — каже Жданов.

Зараз фірма УТМГ виведена з Києва в Чернігів і знаходиться в стані ліквідації. При цьому «Спецтехноекспорт» — не єдина компанія концерну «Укроборонпром», яка перераховувала гроші на «УТМГ». За даними Bihus.Info, транші на цю фірму до останніх днів перед ліквідацією йшли також від чотирьох бронетанкових заводів. В цілому мова йде про суму не менше 31 млн гривень. Зокрема, в 2015-2017 роках Київський бронетанковий перерахував на «УТМГ» близько 9 млн гривень, Житомирський — 10 млн гривень, Львівський — 2 млн гривень, Миколаївський — 10 млн гривень.

На момент описаних фінансових операцій власником «УТМГ» була і зараз є британська компанія «Tunbridge Developments Limited», що належить кіпрській Bolsdoto Holdings Limited. При цьому кінцевий бенефіціар прихований: в українському реєстрі вказано британський юрист Роджер Дадлі Ходкінсон, в англійській — латвійський Олегс Тимофеевс, а в кіпрському — кіпріот Гіоргос Американос. Разом з тим компанія має безліч непрямих зв’язків з відомим бізнесменом Олександром Юраковим. Останній відомий як екс-депутат Києво-Святошинської райради (УДАР) і помічник народних депутатів від Радикальної партії. На початку 2000-х Юраков очолював компанію «Укртранслізинг», саме тоді з її допомогою провернули схему з відчуженням у державній «Укрзалізниці» вантажних вагонів, пізніше компанії Юракова заробляли на тендери Фонду соцстраху, а зараз рідні фірми його дружини заробляють на тендерах аеропорту «Бориспіль».

Так, на вказаний вище «Tunbridge» у 2007-2013 роках була записана частка компанії ТОВ «К. І. Т. ГРУП», в цей період очолював компанію в якості директора Юраков. Сьогодні «УТМГ» у судах представляє особистий адвокат Юракова — Наталія Письмова. Саме на Письмову в 2011-2013 роках оформляли фірму-клон «УТМГ» — ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівна група». Директором у ній від заснування і до 2015 року був сам Юраков. Раніше фірми були прописані в одному бізнес-центрі по вул. Жилянська 101, пізніше «Універсальна» перереєструвався на Мельникова 81-а.

Однак, коли податківці проводили обшуки «УТМГ» у справі з фіктивними постачальниками авиадеталей, то обшукували не тільки місце офіційної прописки на Жилянській, але і новий офіс клону на Мельникова. У судовій постанові фіскали назвали його глибоко законспірованим «додатковим офісом» УТМГ, організованим «з метою приховування своєї протиправної діяльності».

Сам Олександр Юраков запевнив, що УТМГ та іноземні компанії в структурі власності цієї фірми — не його: «Більшість юридичних осіб, назви яких присутні у Вашому запиті, мені відомі, оскільки я надавав їм юридичні та адвокатські послуги. При цьому, ніякого відношення до комерційної діяльності зазначених підприємств, відповідно до наданих ними доручень, я не мав і не маю».

«Антикор»