Повільно, але впевнено

Медленно, но уверенно

Завдяки чому зростала в 2017-му економіка України.

2017-й став другим поспіль роком відновлення після глибокого обвалу української економіки в 2014-2015-м. Динаміка дійсно все ще дуже помірна, у межах 2-2,5% в рік, тоді як для такої бідної країни потрібна, принаймні, в три-чотири рази вище.

Однак це відновлення не буде здаватися таким вже повільним, якщо врахувати, що за останнє десятиліття (починаючи з 2008-го) ми мали швидкий ріст лише у 2010-2011-м. Зате три роки глибокого обвалу (2009-му, 2014-й і 2015-й) і два роки стагнації (2012-й і 2013-й), коли економіка хоч і не падала, але і не росла. Тиждень вирішив проаналізувати, як і завдяки чому відбулося економічне відновлення 2017 року.

Стимулювання попиту

На відміну від кількох попередніх років, одним з ключових чинників економічного пожвавлення став помітний ріст доходів значної частини українців. Звичайно, вони все ще далекі від європейських і поступаються навіть довоєнним українським, однак порівняно з 2015-2016-му чимало наших громадян стали жити краще і, відповідно, витрачати на придбання товарів і послуг.

Середня зарплата в країні в жовтні 2017 року була на 38% більше, ніж у жовтні 2016-го (відповідно 7,38 тис. грн і 5,35 тис. грн). Ще більш помітним було підвищення доходів постраждали більше за інших в перші роки війни та фінансово-економічної дестабілізації працівників бюджетної сфери та пенсіонерів, виплати яким раніше були або заморожені або ледь індексувалися, без компенсації навіть інфляції. У цьому році ситуація змінилася.

Середня заробітна плата освітян у жовтні (5,78 тис. грн) була на 57,5% вище, ніж рік тому (3,67 тис. грн), у медиків – на 45,5% (відповідно зросла з 3,45 тис. грн до 5,02 тис. грн). Середня пенсія на кінець 2017 року (2,5 тис. грн) теж майже на 40% більше, ніж на початку (1,8 тис. грн). Але найсуттєвіше – зросли доходи тих, хто отримував трохи більше мінімальної заробітної плати. Їх бюджети переважно подвоїлися завдяки зростанню мінімалки до 3200 грн.

Така динаміка доходів тільки за рік значно перевищив приріст за 2014-2016 разом узяті. При цьому вперше за довгий час зростання середньої заробітної плати і пенсії виявився майже втричі швидше інфляції (13,6% у листопаді 2017 року порівняно з листопадом минулого року). Завдяки відносній стабільності гривні збільшилися і доходи у валютному еквіваленті.

Наприклад, за даними спеціалізованих інтернет-ресурсів, євро можна було придбати в січні 2017 року 30,1-30,3 грн. На піках взимку 2016-го воно коштувало 30,4 грн, а в грудні 2017 року не піднімався вище 32,5-33 грн. Більш того, велику частину 2017 року мінімальна заробітна плата навіть при розрахунку в євро була вище, ніж на час повалення режиму Януковича (€100). Середня з/п також наблизилася до довоєнного рівня (€263, або 3,2 тис. грн за курсом лютому 2014-го), поступаючись йому в останній час тільки на 10-15%.

Завдяки прискореному зростанню доходів громадян, ефект якого особливо відчувався у першому півріччі 2017 року, основними драйверами економічного відновлення в цей час були галузі, які працюють на внутрішній ринок. Харчова промисловість навіть вийшла на рівень виробництва довоєнного 2013 року. Транспорт, роздрібна торгівля та особливо будівництво в першій половині 2017 року, в свою чергу, значно випереджали динаміку промисловості або агросектору.

Наприклад, будівельних робіт у січні – жовтні 2017 року було виконано майже на чверть більше, ніж за той же період рік тому. Насамперед завдяки будівництву інженерних споруд (приріст склав 28%) та нежилих приміщень (+ 26,6%). Житлове будівництво, за даними за 10 місяців року, додало 12,8%. Однак у вересні і жовтні тут почався спад (відповідно на 13,4% і 7% в порівнянні з аналогічними місяцями 2016-го). Сповільнюється і динаміка в будівництві комерційної нерухомості (у жовтні порівняно з 2016-му загальмувалося до 13,7% проти 26,6% за 10 місяців з початку року) і роздрібної торгівлі. Обсяг останньої у порівнянні з 2016 р. за 10 місяців 2017 року збільшився у порівнянних цінах на 8,2%, а в жовтні – на 4,2%.

З початку року істотно додали транспортні перевезення. У січні – жовтні вантажообіг на 6,9% перевищував показники за ті ж місяці 2016-го. Однак і тут помітне гальмування темпів приросту, який за перше півріччя склав 9,1%. Причому по залізничному транспорту уповільнення було ще більш виразним: з 6,1% за перше півріччя до 2,5% за результатами 10 місяців. А значить, в останні місяці в порівнянні з ситуацією рік тому, ймовірно, зменшуються та перевезення.

Медленно, но уверенно

У другій половині 2017 року стало зрозуміло, що лідери першого півріччя, орієнтовані на внутрішній ринок, поволі поступаються промисловості, особливо її експортоорієнтованих галузей. У цілому цей рік змінив тривалий тренд на спад українського експорту. Збільшилися поставки як в цілому, так і на ключові для України ринки. Нарощування експорту в ЄС готової продукції відбувалося більш швидкими темпами на тлі зменшення або стагнації поставок більшості видів сировини.

Нові тренди в АПК

2017-й став роком корекційного відкату в українському агросекторі. Природні фактори стали причиною зниження врожаю більшості сільськогосподарських культур. В результаті сільське господарство по ряду параметрів відкотилися до рівня 2015 року і навіть 2014-го. Однак була зафіксована позитивна тенденція зростання виробництва на товарних агропідприємствах продукції тваринництва, яка менше залежить від примх погоди.

Загальні показники, які регулярно публікує Держстат, все ще свідчать в основному про стагнації і навіть падіння його обсягів. Однак якщо подивитися уважніше, то можна помітити дві тенденції: зростання виробництва та експорту м’ясо-молочної продукції орієнтованими на ринок товарними сільгосппідприємствами та одночасного зменшення виробництва полунатуральными підсобними господарствами.

Вітчизняний продовольчий експорт значно диверсифікувався. Станом на 14 грудня Україна реалізувала за кордон 18,6 млн т зерна, що на 1,4 млн т менше, ніж на аналогічну дату минулого року. Зате в ньому зросла частка продукції з високою доданою вартістю за рахунок продукції тваринництва, садівництва та ягідництва, а також продуктів переробки українського харчопрому. У 2016/17 маркетинговому році країна експортувала 0,77 млн т цукру, збільшивши його поставки майже в 11 разів.

Різко збільшився збут на зовнішні ринки різноманітної продукції тваринництва: до $977,7 млн за 11 місяців 2017 року проти $687,3 млн. за той же період рік тому. Найбільш проривний 2017-й і з точки зору нарощування експорту українського м’яса і вершкового масла. Вивезення останнього за 11 місяців забезпечив майже в 3,5 рази більше виручки порівняно з аналогічним періодом 2016-го (до $115,1 млн проти $33,4 млн).

Після спровокованого закриттям російського ринку спаду експорту свинини в 2016-му в цьому році майже в 2,5 рази збільшився її вивезення вже завдяки альтернативних ринків (Кавказ, Гонконг). За 11 місяців експорт свинини забезпечив $10 млн проти $4,2 млн рік тому. За цей же час яловичини реалізовано за кордон більш ніж в півтора рази більше ($105,8 млн проти $72 млн). Виручка від продажу м’яса птиці, яка представляє найбільшу статтю м’ясного експорту України, також зросла на 31% – до $355,4 млн проти $ 271,4 млн за 11 місяців 2016-го.

Таким чином, м’ясо-молочна галузь поступово стає ще одним експортоорієнтованих сектором вітчизняної економіки. Частка експорту великими виробниками в загальних обсягах продажу продукції, вже наближається до половини всього виробництва.

Наприклад, компанія «Миронівський хлібопродукт» за три квартали 2017 року з 424,7 млн кг реалізованої курятини 176 млн кг (або 41,4%) продала за кордон. Українське птахівництво все більше орієнтована на експорт з-за високих цін реалізації. Наприклад, той же «Миронівський хлібопродукт» отримав на зовнішніх ринках 57% загальної виручки, продавши там лише 41% продукції. Як ми зазначали вище, зростає експортоорієнтованість і маслоробної галузі. У 2017-му за кордон було вивезено вже понад чверть усього виробленого в країні вершкового масла.

Слідом за деревообробкою загострилося протистояння між трейдерами, які вивозять з України необроблене сільськогосподарську сировину, і переробниками, які в результаті відчувають його дефіцит. Останні пролобіювали з 2018 році скасування відшкодування ПДВ при експорті насіння соняшника, сої та ріпаку. І все це на тлі стрімкого нарощування переробки згаданих культур, яке значно випереджає динаміку врожаю.

Наприклад, виробництво соєвої олії в жовтні 2017 року збільшилося на 33%, а з початку маркетингового року – на 36%, хоча про таких темпах зростання збору сої мова не йде. Позитивна динаміка у виробництві і експорті кукурудзяного крохмалю. У сезоні 2016/17 останній зріс майже вдвічі – до 57 млн кг, що і в поточному сезоні є всі шанси, що темпи не будуть поступатися торішнім показникам.

Таким чином, український агропромисловий сектор сформував передумови для чергового ривка наступного року. Адже після неврожаю зазвичай наступають більш благодатні роки, а позитивний тренд у тваринництві та харчопромі, не виключено, буде продовжуватися, що забезпечить подвійний зростання.

Друге дихання української промисловості

У промисловості все більше галузей демонструє високі темпи зростання, нерідко і з двозначними показниками. В цілому зростання у переробній промисловості прискорився від 3,6% за підсумками першого півріччя 2017 року до 5,7% у жовтні. Причому на відміну від попереднього року і першого півріччя 2017 року, коли лідерами були харчопром, легка, деревообробна, меблева та електротехнічна галузі промисловості, з другої половини 2017 року набирає обертів хімпром (після 3,3% спаду в першому півріччі галузь вийшла на 11,5% приросту за результатами 10 місяців порівняно з аналогічним періодом 2016-го).

Суттєво наростили обсяги виробництва і металурги, компенсуючи, як і прогнозував Тиждень, втрати на підприємствах з окупованих територій РФ. Стрімко відновлювався і випуск транспортних засобів та комплектуючих до них.

З квітня, коли показники підприємств з ОРДиЛО перестали враховувати у виробництві продукції, за жовтень 2017 року металурги різко наростили обсяги випуску. Зокрема, чавуну – з 1,47 млн т до 1,84 млн т, сталі без напівфабрикатів безперервного лиття) – з 888 тис. т до 980 тис. т, готового прокату чорних металів – з 897 тис. т до 948 тис. т, труб – з 94,7 тис. т до 108 тис. т. Виробництво коксу збільшилося з 743 тис. т до 896 тис. т, досягнувши обсягів, які значно перевищили результат розміщених на підконтрольній території коксохімів в цей же період 2016-м.

На підконтрольній території Україні значно збільшився видобуток енергетичного вугілля. Причому в загальних цифрах вуглевидобутку, які публікує Міненерговугілля або Держстат, цей факт залишається непомітним для громадськості з-за обліку в базі порівняння за минулий рік обсягів видобутку на окупованих територіях, а також стрімкого зменшення вироблення коксівного вугілля. При цьому зростання видобутку енергетичного вугілля міг би бути ще більше, якби не хронічне недоінвестування державних шахт, де, незважаючи на високий попит на вугілля, у 2017-му спостерігалося падіння обсягів видобутку.

Взагалі в 2017 році українці мали можливість відчути, що економічна залежність від окупованих територій була міфом, а енергетика цілком може працювати без поставок вугілля з ОРДиЛО або РФ. Однак ці успіхи закріпити не вдалося, і через лобіювання олігархів країна повернулася до штучно завищеними обсягами закупівлі вугілля в Росії, частина якого, не виключено, що надходить і з окупованих територій.

Крім того, 2017-й позначився відкатом в реформуванні енергетичного сектора країни. Посилилися монопольні позиції ДТЕК Ахметова, були згорнуті спрямовані на лібералізацію ринку заходів, наприклад – приведення до паритету з імпортними цін на газ внутрішнього видобутку. Уряд посилив тиск на “Нафтогаз”, щоб повернути компанію в ручне управління і перетворити її в інструмент своєї соціально-економічної політики.

У той же час в енергетиці збереглися і деякі позитивні тенденції попередніх років. Різко збільшили видобуток газу і державне Укргазвидобування, і ряд приватних компаній. За 10 місяців 2017 року приріст склав більше 0,7 млрд м3, а за результатами всього року ці показники, ймовірно, наблизяться до 0,9-1 млрд м3. Такого обсягу цілком достатньо, щоб забезпечити потреби в блакитному паливі однієї або двох невеликих областей країни. Збільшилася присутність на українському ринку газу для комерційних споживачів приватних компаній, серед яких важливе місце посіли міжнародні трейдери, хоча ключові позиції продовжують утримувати компанії, пов’язані з найбільшими українськими олігархічними групами.