При нинішньому керівництві Росії за президента Володимира Путіна — нормалізація відносин між Москвою і Вашингтоном неможлива. До такого категоричному висновку прийшов держсекретар США Рекс Тіллерсон.
«Ми стоїмо на сторожі в умовах російської агресії. Ми не маємо ілюзій щодо режиму, з яким маємо справу», — йдеться в статті держсекретаря в New York Times, опублікованій 28 грудня.
Таким чином Тіллерсон підбив підсумки 2017 року у сфері російсько-американських відносин. І виявилося, що всього за рік ці відносини пройшли шлях від надій на ослаблення протистояння і навіть зближення двох країн, пов’язаних із приходом у Білий дім Дональда Трампа, до глухого політико-дипломатичного глухого кута.
Неодноразові заяви Трампа, що з Росією «треба порозумітися», не конвертувалися навіть в найменші позитивні зрушення з боку Вашингтона. 7 липня «на полях» саміту G20 у Гамбурзі відбулась перша особиста зустріч лідерів РФ і США, на яку в Росії покладалися величезні надії. Як заявляв напередодні глава МЗС РФ Сергій Лавров, у обох президентів є бажання подолати «ненормальність» двостороннього порядку і почати «домовлятися по конкретних речей».
Зустріч була закритою і тривала 2 години 20 хвилин, але результатів не принесла. Всього через три тижні Конгрес США переважною більшістю голосів схвалив законопроект щодо нових санкцій проти Росії, Ірану і Північної Кореї. Трамп міг би накласти вето, але 2 серпня президент США підписав законопроект. У ньому до звинувачень на адресу РФ крім Криму та Донбасу додалися Сирія і підрив кібербезпеки США, у зв’язку з чим санкції були накладені на ключові галузі російської економіки, так і на силові структури — Міноборони і спецслужби.
Кремль відреагував на цей крок Білого дому вкрай різко. Путін під час свого візиту до Фінляндії заявив, що Москва вела себе дуже стримано, терпляче», але «в якийсь момент нам доведеться відповідати». «Неможливо нескінченно терпіти хамство стосовно нашої країни», — заявив Путін.
Це стало сигналом до початку дипломатичної війни: МЗС РФ вказав на двері 755 американським дипломатам, щоб кількість працівників дипмісій обох країн стало однаковим. Вашингтон відповів на це закриттям російського консульства з Сан-Франциско і торгових представництв у Вашингтоні і Нью-Йорку.
Більше Путін докладно спілкуватися з Трампом не намагався. Листопадова зустріч двох лідерів на саміті АТЕС у в’єтнамському Дананге відбулася у форматі «на ногах». Тим часом США ні на йоту не відступили від спроб загнати Москви в кут.
19 жовтня Сенат проголосував за виділення $500 млн. на оборону України, просунувши Київ у напрямку отримання статусу «постачальника безпеки» США і НАТО. В кінці грудня агентство Associated Press повідомило, що Держдепартамент прийняв рішення постачати на Україну не тільки снайперські гвинтівки M107A1 і амуніцію, але і протитанкові комплекси Javelin.
Черговим «ударом у спину» США стало прийняття нової стратегії національної безпеки, яку Трамп представив 18 грудня. У ній Росія, поряд з Китаєм, названа «геополітичним конкурентом» Америки, і перешкодою на шляху американського лідерства.
Нарешті, до кінця 2017 року стало відомо, що вже в січні 2018-го Білий дім представить Конгресу так званий «Кремлівський доповідь» — список високопоставлених російських чиновників і бізнесменів, близьких до влади. Нові санкції, розраховують в адміністрації Трампа, додатково підірвуть економіку Росії.
— Так, дійсно, Дональд Трамп надій російської сторони не виправдав, і ставка на нього провалилася, — зазначає провідний експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ, доктор політичних наук Михайло Александров. — На жаль, до російської влади розуміння цього прийшло досить пізно. Хоча вже після перших кроків Трампа на посаді глави американської держави, — коли він нічого не зробив для повернення 35 російських дипломатів, висланих Бараком Обамою, — багатьом стало ясно: новий президент США не буде принципово змінювати російсько-американські відносини.
Я, наприклад, вже тоді говорив: бравада Трампа з приводу поліпшення американо-російських відносин є прийомом, щоб дезорієнтувати російське керівництво і паралізувати нашу зовнішньополітичну активність.
І точно, склалася ситуація, в якій російська влада весь час чекали. Чекали, що Трамп прийде до влади, трохи освоїться, наведе у себе порядок, зміцнить позиції — і почне зміцнювати відносини з Кремлем. Ми намагалися Трампу всіляко підігрувати, і не реагували на недружні американські випади.
Але в результаті ми втратили час, і залишилися по суті в дурнях. Причому, незважаючи на це, в Росії залишилася прошарок впливового істеблішменту, яка продовжує вірити: Трамп нічого для поліпшення відносин не робить, тому що його зв’язали по руках і ногах. Але в душі президент США, згідно з цією версією, щиро бажає нормалізації.
«СП»: — Як на ділі Трамп ставиться до Росії?
— На мій погляд, на відносини з Москвою Трампу глибоко наплювати. Якщо американський лідер бачить, що нормалізація не йде йому на користь, не приносить результатів і політичних дивідендів, — нічого він не буде нормалізувалася.
Тим не менше, Путін, наскільки можна судити, сваритися з Трампом не хоче. Російський лідер чемно розмовляє з американським колегою по телефону, і не залишає спроб про щось з ним домовитись.
А США тим часом приймають Стратегію національної безпеки, яка носить виражений антиросійський характер. Схвалюють поставки летального зброї Україні. Посилюють режим санкцій проти РФ. Продовжують неконструктивну лінію в Сирії на підтримку бойовиків Сирійської вільної армії і створення анклавів вздовж кордону з Сирією в курдської зоні, звідки ці бойовики зможуть тероризувати підконтрольну Дамаску територію.
Нарешті, Штати сприяють перекидання формувань ИГИЛ в Афганістан для створення плацдарму проти держав Центральної Азії, з подальшим перенесенням загрози на північ, на територію Росії. Плюс, продовжують нарощувати військовий кулак у Східній Європі.
«СП»: — ПРО що в реальності кажуть дії Вашингтона?
— Про те, що конфлікт між РФ і США — це надовго, можливо, на десятиліття вперед. Цей конфлікт вирішиться, тільки коли Захід ослабне і виявиться на межі краху. Або ми ще раніше розвалимося, тому що з економічної політикою, яка зараз проводиться в Росії, відставання від країн Заходу і подальший розвал неминучі.
«СП»: — Які висновки з подій 2017 року повинен зробити Кремль?
— Головний висновок — слід більш реалістично дивитися на речі. Нас чекає нелегка боротьба з США, і до неї треба готуватися. Зокрема, збільшувати витрати на оборону. Плюс, нам потрібно скорочувати відносини з Заходом до необхідного мінімуму, і переорієнтувати свою економіку на ринки Китаю, Південно-Східної Азії і Латинської Америки.
— Російсько-американські відносини перебувають у жахливому стані, — вважає політолог, директор Інституту політичних досліджень Сергій Марков. — «Гібридну війну» проти Росії веде не особисто Трамп, але він не може їй протистояти. Підсумки 2017 року як раз показують, що Дональду Трампу не вдалося стати реальним президентом, і проводити власну зовнішню політику, особливо щодо Росії.
Навпаки, опоненти Трампа успішно розігрують російську карту, щоб максимально зв’язати йому руки, і блокувати політичні лінії, пов’язані з внутрішньою американською політикою.
Цькування Трампа з російської тематики не дозволяє чинному президенту США реалізовувати власну передвиборчу програму. Така тактика неминуче веде до втрати Трампом підтримки виборців. І як тільки позиції глави американської держави сильно ослабнуть, ніщо не завадить верхівці Республіканської партії, яка налаштована проти Трампа та контролює Конгрес, влаштувати імпічмент. Або, як мінімум, перетворити Дональда Трампа до технічного президента, який рішень взагалі не приймає, і лише досиджує в Білому домі визначений термін.
Ця внутрішньополітична боротьба з Трампом, і широке використання в ній теми Росії, є однією з причин погіршення 2017 року російсько-американських відносин.
Інша причина — так зване «глибинне держава США, яка грає проти Трампа, посилило боротьбу з РФ на зовнішньополітичній арені напередодні президентських виборів у нашій країні. Робиться це з однією метою — підірвати позиції нинішнього кремлівського режиму.
«Глибинне держава», нагадаю, об’єднує керівництво і високопоставлених співробітників спецслужб США, Пентагону, корпорацій військово-промислового комплексу, плюс керівництво низки глобальних корпорацій. І боротьбу з Москвою воно веде у сфері світових фінансів, глобальних інформаційних систем і соціальних мереж, а також у сфері контролю активів російської еліти, які знаходяться під юрисдикцією країн Заходу.
Саме широке використання цих інструментів ми побачили у році, що минає. І це стало можливим багато в чому із-за того, що влада в Росії так і не сформулювала виразну власну ідеологію.