В Ірані взимку зацвітає “перська весна”?

В Иране зимой зацветает "персидская весна"?

Коли інформаційні агентства стали передавати повідомлення про «яєчному протесті» (підвищилися ціни на цей продукт) в іранському місті Мешхед, мало хто з експертів надав цьому важливе значення. Тільки після того, як протестний рух став перекидатися і на великі мегаполіси — Тегеран, Решт, Керманшах, Ісфаган, Хамадан, коли західні ЗМІ дали кваліфікацію, що в країні відбуваються найбільш масові з 2009 року антиурядові виступи» (правда, без вказівки чисельності протестувальників), виникло питання про те, що відбувається в Ірані.

У цій країні, як і в будь-якій іншій близькосхідного регіону, об’єктивно існують складні соціально-економічні проблеми та політичні, здатні викликати у громадян роздратування. Це ні для кого не секрет. Протестні акції в Ірані бували і раніше, при цьому треба мати на увазі, що довгі роки іранці жили під міжнародними санкціями. Цього разу, судячи за повідомленнями, активності людей, по-перше, намагаються надати організований характер, протести активно обговорюються в соцмережах, виставляються політичні вимоги. По-друге, нинішні антиурядові акції проходять у річницю демонстрацій, організованих у 2009 році на підтримку лідера іранської опозиції Мір-Хосейна Мусаві, що начебто дозволяє дати ідентифікацію того, що відбувається в Ірані. Нагадаємо, що у червні 2009 року обурення були викликані суто політичними проблемами: люди вийшли на вулиці після офіційного оголошення підсумків президентських виборів, на яких переміг Махмуд Ахмадінежад. Виступи прихильників Мусаві, в яких взяли участь кілька тисяч осіб, проходили під гаслами «Геть диктатора!» і «Смерть диктатору!». Мусаві займав реформістську позицію і критикував консерватора Ахмадінеджада, який «погіршив відносини з США та Ізраїлем і поставив під загрозу економіку країни».

А що сьогодні? Иранисты традиційно розділяють існуючі в Ірані політичні сили на консерваторів (прихильники жорстких принципів Ісламської революції); помірних (прихильники нинішнього президента Хасана Рухани); реформаторів (прихильники більш ліберальних поглядів на розвиток держави і суспільство). І висновок, хай поки поверхневий, звідси такий: зараз протестний рух спрямоване проти, схоже, укрепляющихся в Ірані консерваторів. Але бентежать гасла протестувальників. Так, в Мешхеді юрба кричала «Ні Газу, ні Лівану, моє життя — Іран!». Тобто проти зовнішньої політики Тегерана, до якої має безпосереднє відношення і президент Рухани. Ще гасло: «Ми арії, а не араби, замість рішень для Сирії — рішення для своєї країни!». Протестувальники вимагали припинити підтримку руху «Хезболла» і «ХАМАС», скандували «Смерть Рухани!» і «Іранський шах, повернися в Іран!». У деяких містах закликали звільнити політичних в’язнів, звучали вимоги іранських опозиційних груп з-за кордону.

Читайте також:   Ну як не схилитися перед Китаєм?

Все це дозволяє говорити про можливу появу в Ірані фактора «третьої сили» і ускладнення політичної кон’юнктури в цій країні. Як вважає перший віце-президент Ірану Эссхак Джахангири, ці неназвані сили «намагатимуться осідлати протестну хвилю». Разом з тим не секрет, що адміністрація президента США Дональда Трампа бачить перспективним почати процес переформатування Ірану. Досягти цього можливо за допомогою прямого або таємного втручання у внутрішні справи країни при використанні прийомів «м’якої сили» і з опорою на деякі сусідні арабські країни, які розглядають Тегеран як геополітичного суперника. Ось чому важливе значення набуває зовнішній фон. Так, Трамп особисто підтримав антиурядові протести в Ірані. Напередодні Білий дім підтвердив наявність домовленостей між США і Ізраїлем в цілях протидії Ірану. Ізраїльська газета Haaretz з посиланням на анонімного представника американської адміністрації уточнила, що відносно Тегерана проводиться «частина тривалого процесу, який займе ще тижні і місяці». І це ще «не його кульмінація». Тому навряд чи можна вважати випадковим збіг початку протестів в Ірані з американо-ізраїльськими домовленостями, коли, за словами держсекретаря США Рекса Тіллерсона, Вашингтон «перестав вибудовувати свою політику відносно Тегерана навколо повного недоліків ядерної угоди і тепер бореться з усією сукупністю загроз з боку Ірану». Висока ймовірність того, що на даному етапі США намагаються знайти ахіллесову п’яту Тегерана, знайти уразливості правлячого режиму, щоб використовувати їх при подальших ударах.

Хоча наявний на сьогодні поки матеріал не дозволяє доказово говорити про те, що зовнішні сили замішані в тому, що відбувається. Не зрозуміло і те, на які внутрішні сили в Ірані вони спираються, на кого робитимете ставку, кому надавати політичну, організаційно-фінансову та інформаційну підтримку. З офіційних заяв та коментарів Білого дому зробити висновки неможливо. Крім загальних міркувань про необхідність «дотримання прав людини» за фактом Вашингтон поки що ставить під удар позиції президента Рухани, відмовляючись виконувати підписану в липні 2015 року ядерну угоду і продовжити зняття санкцій з Ірану в обмін на відмову від розробки останнім ядерної зброї. Це може розв’язати руки іранських консерваторів в їх боротьбі з реформаторами. Але хто проти кого зараз «грає» в Ірані — не цілком очевидно. Незрозуміло і те, наскільки Тегеран був готовий до спроби дестабілізації ситуації. Якщо вірити ВВС, «влади були захоплені зненацька антиурядовими протестами». Державне іранське телебачення повідомляє про величезному числі учасників виступів і що акції пов’язані не тільки із зростанням цін».

Читайте також:   Думки вголос: якщо сенс у скасуванні західних санкцій щодо Росії?

У широкому контексті, коли на Близькому Сході продовжують наростати численні кризові явища, порушення внутрішньополітичної стабільності в Ірані може стати каталізатором нових небажаних подій і в сусідніх з Іраном державах. Схоже, що головні події ще тільки починаються.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *