Росія допомагає Кубі “безмежної” нафтою

Россия помогает Кубе "неоплатной" нефтью

Оголошено про досягнення угоди з кубинською компанією Cubametals про поставку 250 тисяч тонн російської нафти. Куба ніколи не зможе розплатитися з російськими постачальниками. Але Росію не цікавлять кубинські гроші: їй потрібно підтримати союзницькі відносини, – вважає італійська Gli Occhi Della Guerra

На цей раз відносини між Гаваною і Москвою будуються на нафті. В останні роки Куба виживала в плані енергетики завдяки угодам з Венесуелою, яка постачала острову нафту за дуже низькими цінами і деколи навіть не вимагаючи за неї плати. Така була геополітична логіка Венесуели Чавеса: вона надавала допомогу своїм американським союзникам, щоб до неї ставилися як до лідера, здатного очолити Південну Америку під знаком боливаризма.

З приходом до влади Мадуро і початком політичної та економічної кризи у Венесуелі Кубі довелося змиритися з тим, що Каракас не може продовжувати виконувати свої угоди в нафтовій сфері. Заворушення, фінансова та гуманітарна криза у Венесуелі багато в чому вплинули на її міжнародні торговельні можливості, залишивши енергетичний вакуум, який важко заповнити.

Однак саме в цьому питанні на допомогу приходить Росія. У перших числах травня російська нафтова компанія “Роснефть” оголосила про досягнення угоди з кубинської державною енергетичною компанією Cubametals про поставку 250 тисяч тонн нафти (як сировини, так і очищеного продукту). Ця угода передбачає постачання на Кубу близько двох мільйонів барелів нафти в рік. Вже в ці дні з Росії на Кубу повинен бути доставлений перший вантаж нафти — близько 250 тисяч барелів.

Як повідомляє агентство Reuters, Куба ніколи не зможе розплатитися з російськими постачальниками за цю нафту. За деякими оцінками, ринкова вартість складе близько 105 мільйонів доларів. Це сума, яку на даний момент кубинський уряд не зможе виплатити ні при яких умовах. Але проблема полягає в іншому, якщо згадати, що угоду про постачання нафти явно містить значні політичні умови. Росію не цікавлять кубинські гроші — їй потрібно підтримати союз, який в період, коли дипломатичні відносини з США розпалюються, може послужити засобом згладжування деяких гострих кутів у зв’язках з Вашингтоном.

Москва в ці роки ніколи — навіть через десятиліття після краху комунізму і після закінчення дії накладеного США ембарго — не забувала про руйнівний потенціал альянсу з Кубою. У 2014 році російський міністр оборони Сергій Шойгу стверджував, що Росія розглядає можливість повторного відкриття старих військових баз на території Америки, особливо у Венесуелі, Нікарагуа та на Кубі.

Події на Україні і на Близькому Сході, зрозуміло, зумовили політичний вибір Кремля, якому довелося перемкнути увагу на більш гарячі і більш важливі для російської безпеки точки, тобто на Київ і Дамаск. Однак Кремль ніколи остаточно не відмовлявся від ідеї відновлення своєї присутності на американському континенті. Ця ідея знову почала набирати обертів: у минулому році російське Міністерство оборони знову заговорив про можливість повторного відкриття деяких військових баз, особливо у В’єтнамі і на Карибах — в якості відповіді на оточення Росії силами НАТО.

Тепер, коли росіяни вступили в угоду про постачання нафти на Кубу, не можна недооцінювати ймовірність того, що вони зосередять свою увагу також і на Центральній і Південній Америці. Зі стратегічної точки зору наявність знову чинного радіолокаційного центру в Лурдесі на Кубі дозволить російській армії зайняти безумовно вигідну позицію для досягнення військового балансу на американському континенті. Криза у Венесуелі і втрата дружньої держави, яке потенційно могло стати гегемоном Південної Америки, є для Москви дуже важливою умовою для відновлення контролю над цією територією. Або хоча б для збереження її в полі зору.