Правляча польська еліта “дружить” з тим, з ким зручно

Правящая польская элита "дружит" с тем, с кем удобно

В кінці 2017 року в Польщі почалися суттєві політичні зміни – пропрацювала на своїй посаді два роки прем’єр-міністр Беата Шидло пішла у відставку, а главою кабінету був призначений Матеуш Моравецький. 9 січня він сформував новий уряд. Свої посади втратили 9 міністрів, зокрема, глава МЗС Вітольд Ващиковський, глава МВС Маріуш Блащак, міністр оборони Антоні Мацеревич, а також міністр фінансів (цю посаду досі обіймав прем’єр Матеуш Моравецький), міністри підприємництва і технологій, інвестицій та розвитку, охорони здоров’я, навколишнього середовища, інфраструктури. Новопризначені голови відомств, як і ті, що пішли у відставку, є людьми правлячої партії «Право і справедливість» (Піс).

Новий прем’єр-міністр Польщі з першим закордонним візитом 3 січня відвідав Угорщину. Цей крок продемонстрував, що Варшава розглядає партнерство з Будапештом, як пріоритетний і звернення Моравецкего до Віктору Орбану по імені «натякав» на тісні польсько-угорські відносини.

Нагадаємо, що три роки тому, в лютому 2015, за зустріч з прем’єром Угорщини політики правлячої партії піддали критиці Еву Копач, яка обіймала тоді посаду голови Ради міністрів Польщі. У свою чергу лідер Піс Ярослав Качинський відмовився від переговорів з В. Орбаном. Інший провідний політик партії Маріуш Каміньський закликав до ще більш рішучих кроків щодо Будапешта, зокрема, до бойкоту угорського уряду і введення санкцій.

Ще нещодавно польське військово-політичне керівництво одноголосно засуджувало проросійську позицію Угорщини. Особливе невдоволення викликав той факт, що після початку конфлікту на Україні, у розв’язанні якого Захід звинуватив Росію, Орбан зажадав створити автономію в районах компактного проживання угорців в Закарпатті. Тоді М. Каміньський зазначав: «Така явно проросійська позиція, яку продемонстрував Орбан, таке відсутність солідарності з Україною – це неможливо». Відомий політолог професор Богдан Гуральчик і сьогодні вважає, що «про таких вчинках необхідно пам’ятати, що Орбан надзвичайно цинічний політик, він завжди слід тільки своїх інтересів, своєї родини, свого клану, своєї партії».

Цікаво, що з тих пір курс зовнішньої і внутрішньої політики Будапешта не змінився, і залишається дружнім стосовно Росії. І сьогодні, коли угорсько-російські відносини стали ще ширше і різнобічної, коли Будапешт без коливань приєднався, наприклад, до такого російському проекту, як будівництво «Турецького потоку», що суперечить напрямами східної політики ЄС і Польщі, Ст. Орбан несподівано перетворився в найближчого союзника польської правлячої еліти «Піс».

Повертаючись до розбіжностей в питаннях зовнішньої політики Польщі та Венгии взагалі і, зокрема, до будівництва «Турецького потоку» треба зазначити, що проект дозволить Росії в обхід України, поставляти газ в європейську частину Туреччини, далі на Балкани, потім через Угорщину в Західну Європу.

Крім приєднання Будапешта до проекту «Турецький потік», Орбан підписав угоду про будівництво додаткових блоків атомної електростанції «Пакш» за рахунок коштів кредиту Росії. Це фінансування і готовність Угорщини приймати російські фірми і капітал послужить подальшому зближенню Москви і Будапешта.

Зі зрозумілих причин польське військово-політичне керівництво виступає проти вищевказаних проектів, але сьогодні це не заважає Варшаві стати лояльними і дотримуватися позиції, що В. Орбан розглядає співпрацю з Росією, як чисто економічне, де політика не відіграє ніякої ролі. Польські експерти визнають, що американський скраплений природний газ, який поставляється в Європу через польський порт Свіноуйсьце, стоїть на 50-70% вище, ніж російський, і Орбан просто вибирає дешеве російське сировину.

Без сумніву, така польсько-угорська солідарність народилася на тлі запуску Брюсселем проти Варшави процедур, передбачених статтею 7 Договору про Європейський Союз. Застосування таких заходів дозволяє позбавити винну країну права голосу в структурах ЄС, з чим зникають можливості якось відстоювати свої інтереси в європейських структурах, але зберігає всі обов’язки щодо Брюсселя. Угорщина єдина задекларувала підтримку Польщі під час судових процесів, ініційованих проти неї.

Здавалося б, що після зміни більшості найбільш одіозних членів Ради міністрів Польщі можна очікувати радикальних змін у польській політиці. І навіть після зміни, реальна влада, як і раніше зосереджена в руках лідера правлячої партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського, який у всьому покладається на США і, як показує зміна риторики польсько-угорських відносин, готовий на багато що, щоб зберегти міцні позиції на політичній сцені країни і світу.