Жіночі батальйони

Женские батальоны

Феміністські рухи стають все більш агресивними, часом намагаючись захистити не лише жінок, але і обмежити права чоловіків.

Слово «фемінізм», за версією онлайн-словника Merriam-Webste, виявилося в 2017 році найчастішим запитом у користувачів, кілька разів досягаючи пікової популярності. Спочатку під час січневого «Маршу жінок» після інавгурації нового президента США Трампа, який здуру похвалився, що людина з грошима може «лапати» будь-яку жінку, потім під час голлівудського секс-скандалу, який не вщухав до цих пір.

У Росії слово «фемінізм» теж стало звучати голосніше — і навіть прорвалося в політичний порядок. Володимир Путін у ході «дитячої прямої лінії» заявив, що у фемінізмі «немає нічого поганого», якщо його не «псувати» — «щоб з розуму ніхто не сходив, а так іноді трапляється». А яка претендує на президентський пост Ксенія Собчак і зовсім повідомила, що її передвиборчу програму пишуть юристи і феміністки. Але чи є у російського фемінізму шанси стати реальною силою, як це відбувається за океаном, де сьогодні руйнуються кар’єри сотень звинуватили в домаганнях чоловіків?

У Росії налічується більше 600 організацій, що відстоюють права жінок. Правда, назвати їх єдиним фронтом важко. Навпаки, часто вони сваряться між собою навіть по незначних приводах. Приміром, частина російських феміністок обурило виступ тієї ж Ксенії Собчак в програмі у Володимира Соловйова, де вона заявила, що йде на вибори не як жінка, а як людина. «Мені взагалі здається, що пол не може бути стелею. Важливо, що говорить людина, які він поділяє ідеї, переконання. Це можна визначати за гендерною ознакою. Не можна вибирати ні менеджера, ні президента за принципом: єврей він гомосексуаліст, жінка або чоловік», — зазначила Собчак.

Їй у відповідь тут же нагадали, що саме жінки — головні жертви режиму. І що Росія знаходиться на 75 місці «Глобального індексу гендерного розриву», десь між Венесуелою і Румунією. Причому з 2006 року країна опустилася на цілих 26 позицій.

Все так — от тільки у численних рейтингах щодо дотримання прав людини Росія розташовується значно нижче, ніж в цьому гендерному. Тобто в нашій країні сьогодні значно гостріше стоїть проблема прав людей в цілому. Так, у Росії вистачає чоловіків, які вважають мало не доблестю жорстоке поводження з жінками («інший би згвалтував, а я лише штовхнув ногою»), або жінок, які до цих пір упевнені, що «б’є, значить любить». Але боротися з цим повинні не тільки феміністки. І суспільству пора б перестати обговорювати тему насильства з прив’язкою до підлоги, а почати вже голосно говорити про те, що будь-яка людина недоторканний — і закон зобов’язаний його захищати.

Причому це стосується не тільки сексуальної недоторканності. Зараз вже трохи подзабылся випадок побиття літньої жінки в супермаркеті за нібито крадіжку двох сирних сирків. Тоді, на хвилі громадського обурення, законодавці на повному серйозі пропонували окремо прописати право на недоторканність жінок старше 65 років. За цією логікою виходить, що до 70-річному чоловікові, або 64-річній жінці, чи, тим паче, до молодим відвідувачам магазинів охоронці можуть ставитися з меншою повагою.

Деякі російські феміністки, чия агресивність у відстоюванні виключно прав жінок часто межує з мужененавистничеством, нагадують сьогодні таких депутатів. По суті, вони прагнуть обмежити права чоловіків, закликаючи не ставити знак рівності між «Ж» і «М», — хоча саме цей знак потрібен у боротьбі з нерівністю.

Так, звичайно, ми різні. Жінки можуть народжувати, чоловіки (поки) немає, але все частіше — і в світі, і в Росії — останні йдуть у декретні відпустки. Для російських роботодавців, які нерідко набирають персонал з міркувань «не баба, в декрет не піде» і вважають цілком нормальним відмовити жінці у роботі тільки з-за того, що її тіло пристосоване до дітородіння, це стає неприємним сюрпризом.

Втім, в країнах, де з правами людини все начебто в порядку, феміністські руху сьогодні часто не менш радикальні. Свіжий приклад — гнівна реакція західних феміністок опубліковане в Le Monde «лист ста жінок». Подпісантки, в числі яких опинилася Катрін Деньов, почали його зі слів: «Згвалтування — злочин. Проте наполегливий або незграбний флірт не є правопорушенням — як галантність не являє собою агресивний мачизм».

Правда, Le Monde виклав в безкоштовному доступі тільки перші чотири абзаци, тоді як у цьому листі є куди більш важливі думки.

«Гарячково посилаючи „свиней“ (мається на увазі чоловіків-насильників — В. о.) на бійню, ми далекі від допомоги жінкам в їх незалежності та насправді служимо інтересам ворогів сексуальної свободи, релігійних екстремістів, найгіршим реакціонерів і тим, хто судить з точки зору всесущности добра і вікторіанської моралі, в якій жінки — істоти „на особливому положенні“, діти з дорослими особами, які потребують захисту, — пишуть француженки. — …Як жінки, ми не визнаємо такого фемінізму, який, викриваючи зловживання, звертає обличчя ненависті до людей і до сексуальності. Ми думаємо, що свобода говорити „ні“ сексуальній пропозицією не існує без свободи флірту. І ми вважаємо, що треба вміти відповідати на цю свободу флірту інакше, ніж закриваючись в ролі жертви… Ми — це не тільки тіло. Наша внутрішня свобода недоторканна. І ця свобода, якої ми цінуємо, не буває без ризику і відповідальності».

Авторів листа відразу затаврували ганьбою. Як жорстко написала в Twitter італійська актриса Азія Ардженто, звинувачує продюсера Харві Вайнштейна в сексуальних домаганнях, «Деньов і інші жінки розповідають світу про те, як внутрішнє жінконенависництво лоботомизировало їх остаточно і безповоротно».

Але, мені здається, тільки дуже ображені жінки можуть знайти в листі ста француженок слова співчуття насильникам. Це скоріше заклик задуматися, чи можна боротися з насильством насильством. Можна відстоювати свої права так агресивно, щоб у опонентів прав і зовсім не залишилося? І де тут тоді горезвісне рівність? Адже статеві ознаки не можуть бути приводом для додаткових прав або обов’язків. Чи це стосується тільки жінок?

Найприкріше, що перекоси в стилі «всі мужики — козли» (у французькому варіанті — «свині»), які активно і сліпо копіюють сьогодні деякі російські фем-руху, дискредитують в очах нашого суспільства і саме слово «фемінізм», і ті організації, які дійсно допомагають жінкам, створюючи центри допомоги жертвам насильства, піднімаючи питання страхітливого становища жінок у кавказьких регіонах Росії, нерівності при прийомі на роботу і багато інші важливі теми.

Причому у країні, де не так давно практично в прямому ефірі показували одруження одного з соратників Кадирова на 17-річній дівчині, керівник адміністрації глави Чечні відкрито закликав зробити багатоженство обов’язковим для всіх, а депутати натякають, що готові знову прийняти закон про заборону абортів, це полювання на відьом в чоловічому образі виглядає ще більш безглуздо. Все одно як у часи інквізиції вимагати перестати переслідувати жінок за чаклунство і відправляти на багаття тільки чоловіків.