Казахстан впустить в Америку “м’яке підчерев’я” Росії

Казахстан впустит Америку в "мягкое подбрюшье" России

Союзник Росії по ЄАЕС має намір встановити «розширене стратегічне партнерство з США. Про це Нурсултан Назарбаєв говорив з Дональдом Трампом у ході свого візиту за океан. Це означає, що Москві доведеться конкурувати з Вашингтоном практично у своїх південних кордонів.

Найбільш небезпечним виглядає намір Вашингтона розвинути формат С5+1, створений зусиллями держсекретаря Джона Керрі. Мова йде про прямому взаємодії Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменії з Сполученими Штатами, пише «Комерсант». Раніше Конгрес США виділив на розвиток цього формату 15 млн. доларів.

Зараз Рекс Тіллерсон має намір задіяти створений своїм попередником механізм. Однак Росія поставилася до цього з обґрунтованою підозрою. За словами глави МЗС РФ Лаврова, США мають намір «зловжити цим форматом», оскільки його мета — «розгорнути всі проекти з участю Центральної Азії на південь, у бік Афганістану, але без участі Російської Федерації».

Геополітичні плани Вашингтона не були б так небезпечні, якби не позиція Астани. Здається, Назарбаєв не проти врівноважити таким чином вплив Москви в регіоні. На зустрічі з Трампом він запевнив, що «Казахстан є одним Сполучених Штатів», а також цінує політичну підтримку Вашингтоном своєї незалежності і цілісності території.

В цьому сенсі позиція Назарбаєва схожа на позицію Петра Порошенка. Не дарма лідер Казахстану попросив у президента США того ж, чого Україна просила у ЄС безвізового режиму. Для американців безвізовий в’їзд в Казахстан вже введено, нагадав Назарбаєв. При цьому він запросив самого Трампа у майбутньому відвідати Казахстан.

Як повідомляє державна телекомпанія Казахстану «Хабар», обидва лідери пообіцяли укласти угоди у сфері оборони і безпеки, а також відзначили підписання чергового п’ятирічного плану військового співробітництва між міністерствами оборони Казахстану і США. Скоро Пентагон буде відчувати себе у наших кордонів як вдома.

До речі, США будуть фінансувати в Казахстані програму з підготовки викладачів англійської мови. Ще один напрямок — англійська для журналістів.

«Трамп розстелив червоний килим перед Назарбаєвим за «стратегічну важливість», — пише CNBC, припускаючи, що США мають намір вирішувати таким чином проблеми в Афганістані і Пакистані. Чому ні? Тим більше, що відносини Сполучених Штатів з Росією, за словами Назарбаєва, «пішли на нуль». Здається, Астана готова замістити собою Москви скрізь, де вийде.

В економіці це вже відбувається. На американському ринку Казахстан успішно конкурує з Росією по феросплавах і титану — реалізує потенціал дісталися йому від СРСР північних і східних територій, де розташовані ці виробництва. Попереду співпрацю в космосі, запропоноване Трампом. Зрештою, колись загальний космодром «Байконур» теж знаходиться в Казахстані.

Конкуренція Астани і Москви в зовнішній політиці, в тому числі в Центральній Азії, очевидно, попереду. У Казахстану тепер сильний союзник — США.

Гендиректор Інституту регіональних проблем Дмитро Журавльов бачить головною причиною активізації США в Центральній Азії бажання стримати Китай.

— Не варто переоцінювати значення візиту Назарбаєва в Вашингтон. Відносини США і Казахстану завжди були інтенсивними. Це з Узбекистаном у США був довгий період охолодження. А Назарбаєв, треба віддати йому належне, завжди був за багатовекторну зовнішню політику. Він примудрявся дружити і з Туреччиною, і з Росією, причому в той момент, коли турки збили наш літак. Те ж саме і з США. Це його стратегічна позиція.

До речі, мало хто звернув увагу, що одночасно з Назарбаєвим у Вашингтоні міністр закордонних справ Узбекистану. Хоча при Карімовим у Ташкента були дуже погані відносини з Вашингтоном. Один час там з усього посольства був тільки військовий аташе. Навіть тимчасового повіреного не було. Я не знаю, спеціально або випадково були синхронізовані ці візити, але те, що США активно намагаються зараз грати роль центру в Центральній Азії — це факт.

«СП»: — А що трапилося?

— Справа в тому, що Центральна Азія буде основною територією для прогону китайських товарів до Європи. Якщо КНР вдасться створити свій Шовковий шлях, а в мові Сі Цзіньпіна на останньому з’їзді КПК це було ключовою темою, контроль над цим потоком стає вкрай важливим. Адже якщо Китай почне поставляти в Європу свої товари в тому ж обсязі, в якому поставляють США, американців буде шкода.

Зараз китайсько-американський торговий баланс в чому зводиться тільки тому, що китайці розуміють: якщо щось зірветься, китайці залишаться без ринку збуту. Якщо у них з’явиться сумірний ринок збуту, а загальноєвропейська економіка за обсягом більше американської, ситуація зміниться. Тому, контролюючи Центральну Азію, американці частково вирішують питання контролю китайського транзиту. Припинити його їм навряд чи вдасться, але навіть просто контролювати цю територію для них дуже важливо.

«СП»: — Нам, Росії, теж небайдуже, що відбувається в сусідній з нами Центральної Азії…

— В американській політології з середини XX століття, і особливо в часи Збігнєва Бжезинського, завжди говорилося, що контроль над цим азіатським регіоном визначає контроль над усією Євразією. Є навіть такий термін — «м’яке підчерев’я Росії».

Сьогодні американці все, що можуть зробити з Росією — це вводити санкції, які на ділі більше б’ють не по нас, а по Європі. А контроль над Центральної Азії дає нові серйозні переваги. Адже у нас немає справжньої обладнаної кордону з цим регіоном. В тому числі і з Казахстаном. І вона, межа, навіть не передбачається. Тобто підчерев’я дійсно м’яке. Те, що американці полізли в цей регіон, означає, що вони шукають механізми впливу, як Китай, так і на Росію.

«СП»: — чи Вийде це у США?

— Зробити це буде не дуже просто. Китайці в Киргизії і Туркменії закріпилися так, що їх звідти не вичавиш. В Узбекистані режим адміністративний, він жорсткіше радянського. Там чиновники грають ключову роль, а бізнес, навіть великий, підпорядковану. В таких умовах американцям працювати важко. Важче «купувати» людей. А Казахстан в цьому сенсі зручніше всіх. Там досить ліберальна економіка великого обсягу, передбачувана влада і високий рівень життя. Є з чим працювати.

Але я думаю, що американці будуть працювати з усіма. Нехай і з різним ступенем успішності. Тому що все може змінитися. У всіх п’яти країн регіону є претензії один до одного. Тобто візит Назарбаєва сам по собі звичайний, але він виявив намір Вашингтона з допомогою втручання у справи Центральної Азії почати втручатися в справи країн, які цього робити не дозволять.

А ось керівник відділу Середньої Азії і Казахстану Інституту країн СНД Андрій Грозін не схильний надавати перспективам формату С5+1 надмірне значення.

— Лавров, швидше, висловив сумніви в ефективності роботи формату 5+1. І це об’єктивна точка зору. Подивіться на бюджет цієї структури. За словами першого помічника держсекретаря США з Центральної Азії пані Еліс Уеллс, це всього 15 мільйонів доларів в рік. Цього вистачить тільки на «скріпки». Якщо оплачувати роботу офісу, а він знаходиться в столиці США, апаратів, зв’язку, то всі гроші на це підуть. Це говорить про те, що для американців це просто засіб комунікації, не більше.

«СП»: — Які структури є конкурентами формату С5+1?

— Це євразійські структури, наприклад, Євразійська комісія. Крім того, це ШОС — Шанхайська організація співпраці. Але там Пекін через опосередковані фонди, орієнтовані на вирішення різних питань і завдань, виділяє набагато більше засобів, чим американці тільки збираються витратити у форматі 5+1.

«СП»: — Саму структуру створили не при Трампа, а трохи раніше…

— Так, це заслуга Джона Керрі. Якщо б не його зусилля, нічого б не було. А зараз це функціонує за залишковим принципом. Тіллерсон, як мені здається, поки що не має чіткого уявлення, що робити з цим форматом. Тому Лавров в чомусь навіть полестив американцям, коли говорив про С5+1. Зустрічатися раз у півроку, висловлювати один одному повагу, цього мало для структури, яка претендує на формування нового регіонального порядку.

Тим більше що в американців часто права рука не знає, що робить ліва. На тій же зустрічі з Казахстаном одні чиновники Держдепу хвалили Астану за політику у сфері клімату. При цьому інша структура відомства таврувала країни регіону за тоталітарні порядки. Я сумніваюся, що це гра в доброго і злого поліцейського. Скоріше, відсутність чіткої стратегії розвитку регіону. Таке ж враження залишає лінія США в Афганістані.

Тому візит Назарбаєва може допомогти Вашингтону краще визначитися. Тим більше що Назарбаєв запросив Трампа приїхати в Астану. Є, однак, скепсис щодо нинішньої команди Держдепу. Крім пані Уеллс, там немає жодного нормального спеціаліста по регіону. Наприклад, з п’яти послів в регіоні двоє вже замінені, а троє сидять на валізах, чекають перезатвердження. Відповідно, посольства не працюють.

«СП»: — Навіщо всі ці загравання потрібні Казахстану?

— По-перше, це імідж. Те ж саме, що і для всіх інших колег Нурсултана Абішевича. Просто хтось ловить Трампа біля туалету, а кому-то розстеляють килимову доріжку. Хтось влаштовує спільну з Трампом прес-конференцію (Назарбаєв — авт.), а кому-то доводиться задовольнятися самопальными конференціями на тлі Білого дому.

З точки зору іміджу — це, безумовно, велика перемога Назарбаєва. Ніхто з лідерів центральноазійських поки ще не стояв з Трампом на сусідніх трибунах. З Мірзієєвим, президентом Узбекистану, Трамп зустрічався на полях Генасамблеї ООН, але це було на ногах і це зовсім інший рівень. Президент Казахстану удостоївся повноцінної зустрічі з усіма атрибутами.

Ну, і по-друге, це гроші. Американці обіцяли виділити гроші під транспортно-логістичні, енергетичні та інформаційно-комунікативні проекти. Там, правда, є непогодженість по сумі. Астана оголосила, що це 7,5 млрд. доларів, а Білий дім підтвердив лише 2,5 млрд. Є деяка плутанина у свідченнях, але, думаю, вони це владнають. Це не великі гроші, але Казахстан таким чином демонструє, що американський бізнес готовий працювати в країні. Незважаючи на санкційні проблеми з Росією, які б’ють і по Казахстану теж.

Головний підсумок візиту Назарбаєва в США — це демонстрація того, що Назарбаєв добре спілкується і з Путіним, і з Трампом, і з товаришем Сі, і взагалі Казахстан «на коні». Тобто це не проти Володимира Володимировича, а за всіх.

Взагалі, спочатку було зрозуміло, що Назарбаєв володіє розвиненим інстинктом влади і не дозволить себе використовувати в якості розмінної монети кому б то не було: Білому дому, Кремлю чи комусь іншому. Лідер Казахстану — тертий калач, він сам може використовувати кого завгодно.