Як земельна мафія імені Леоніда Черновецького краде дорогу київську землю руками САП


Мова йде про землях державного Концерну РРТ, пише Антикор.

Концерн РРТ — державне підприємство, яке управляє мережею телевізійних і радіорелейних веж по всій країні, більше 560; налічує більше 3000 співробітників. Є стратегічним підприємством, єдиним, яке відповідає за доставку аналогового і цифрового телевізійного сигналу населенню України.

В Україні триває «зразково-показова» боротьба з мегакорупцією, в яку наввипередки включилися поряд з МВС, ГПУ і СБУ нещодавно ново створені антикорупційні органи – НАБУ і САП.

Однак крім гучних заяв їх керівництва і яскравих PR-кампаній у ЗМІ поки якихось резонансних результатів активності держорганів спостерігати не доводиться. Досі немає жодної реальної посадки топ-корупціонера. І після перемоги Революції Гідності 4х років не вистачило для притягнення до відповідальності старих і нових бандитів з влади за свої корупційні та інші злочини.

Причому піар антикорупційних органів фактично призводить до того, що за деякими розслідувань виробництва, як правило, розвалюються або зливаються в судах через відсутність доказової бази. Більш того, вже не секрет, що в правоохоронні органи повернулися методи силовиків часів Януковича. І вже не поодинокі випадки, коли кримінальні справи проти корупціонерів «стали елементом політичної боротьби з «неугодними».

У той же час хотілося б, щоб нові антикорупційні органи — НАБУ і САП — дійсно відповідали тим запитам суспільства, яке покладає на них великі надії.

Органи нові, а працюють як старі

Ні в якому разі не хочемо приєднатися до боротьби можновладців з Національним антикорупційним бюро (НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратурою (САП), однак саме для українського суспільства вони повинні приносити користь, а не персонально самим собі. Якщо розглянути українське суспільство як організм, то він вражений корупцією як раковою пухлиною, яка як паразит працює сама на себе, знекровлюючи й знищуючи все. Однак найстрашніше, що ті органи, які повинні боротися з корупцією стають частиною цієї пухлини. І тільки імунна система українського суспільства у вигляді громадського та журналістського контролю не дозволяє і не дозволить зжерти зсередини поки ще дієві антикорупційні структури. Хоча й не модно зараз їх критикувати, у зв «наїздами» на них можновладців, ми все ж на конкретному прикладі постараємося звернути увагу на конкретні паростки корупції, яка починає вражати такі необхідні для країни та суспільства структури.

А саме постараємося об’єктивно проаналізувати одну з таких антикорупційних справ з точки зору здорової критики. При цьому, справедливості заради, викриваючи ті негативні прояви, які в цих органах присутня досі, щоб спробувати не дати їм скотитися до рівня правоохоронних органів часів Януковича, вирішальних завдання виключно особистого збагачення своїх співробітників, а не реальною боротьбою зі злочинністю.

Наприклад, особливу стурбованість в даний момент викликає випадок, в якому з ознаками використання свого службового становища після порушення кримінальної виробництва (яка спочатку була підкинута САП з боку і інтересу довгий період ні в кого не викликало, так як було порушено ще 22.04.2016), воно з самого початку здавалося абсолютно рутинним (і не цікавим), але раптом заграло для співробітників САП яскравими фарбами.

Основний колір в цих фарбах додають слова — «земля в місті Києві». Ні, не подумайте, що мова не йде про те, щоб поборотися з тими злодіями, які традиційно розкрадали цю землю сотнями гектарів, а красиво приєднатися до бадьорого строю розкрадачів і урвати собі хоча б шматочок.

За нашими відомостями, начальник відділу САП відомий тим, що є родичем одного з київських «земельних» вирішував, підійшов до одного з керівників САП з принадною пропозицією, мовляв, а що, якщо на атошников (і не тільки), оформити декілька гектарів по 10 соток, знаючи, що цей керівник, будучи сам учасником АТО, має широке коло спілкування з товаришами та іншими атошниками.

Однак той факт, що це земля державна і більшою мірою була раздерибанена Черновецьким та його «молодою командою» в 2007-2008 рр., особливого враження на прокурорів САП (Шкрум і Грыщук) не зробило.

Правда замість атошников тоді одержувачами земділянок виступали студенти з Житомира та Києва. І тут прокурорським довелося вступити в конфлікт не тільки з чинним законодавством, але і з формальною логікою, намагаючись притягнути до відповідальності тих людей, які хотіли цю землю повернути назад в держвласність.

Тертя НАБУ і САП

 

Зокрема, на правах анонімності деякі детективи повідомляють, що співробітники НАБУ були не в захваті від такої ідеї діячів з САП, всіляко затягуючи і опираючись розвитку цього виробництва. Були призначені численні експертизи, які не мають відношення до справи. Але в результаті під тиском все-таки були змушені підкоритися своїм процесуальним керівникам з САП і «зліпити» хоч щось, що було можливим для передачі матеріалів про розтрату в КРРТ» в суд.

Як вдалося з’ясувати, були виявлені факти підробки матеріалів кримінального провадження. Причому з боку слідства був зафіксований дикий непрофесіоналізм: коли їм приходили матеріали, які чітко підтверджували необхідність дій з боку екс-гендиректора КРРТ, слідчі ці документи з незрозумілих причин матеріали не включали, проте в рапортах про цих слідчих діях відзвітували.

Таким чином, рапорт у якому описують ці документи і свідчення є в справі, а самих матеріалів немає. Відповідно, деякі ключові при цій маніпуляції докази невинності фігурантів були приховані в цьому «воскреслого» справі. А це за чинним законодавством кваліфікується як підробка документів або підроблення.

Якщо допускаються силовиками такі дії, означає, що вони не професіонали, або є чіткий замовлення, кого призначити винним. Таким чином, справа виходить чистої води фальсифікацією.

Це чітко свідчить, що фабрикація справи пов’язана з тим, що співробітники САП особисто зацікавлені в його результатах, т. к. упереджені прокурори, швидше всього і самі хочуть роздобути собі цю землю разом із земельною мафією, щупальця якої тягнуться ще з часів масштабного земельного дерибану за екс-мера Києва Леоніда Черновецького (працював, до речі, свого часу в органах прокуратури), при якому «крихти з панського столу» у вигляді земельних ділянок діставалися «підгодованим» прокурорським працівникам.

З історії питання

У 2013 році Концерн РРТ замовив у компанії ТОВ «Ліга-Експерт» (директором якого був Володимир Гончар, який теж фігурує у цій кримінальній справі) розробку технічної документації із землеустрою земельних ділянок, які не перебувають на момент укладення відповідних договорів (або перебували частково) в користуванні Концерну РРТ, і оплатив виконання цих робіт.

Мова йде про землі ліквідованого РТПЦ у Биківні. Землі цього центру перебували у держвласності і перебували в користуванні КРРТ. При Черновецькому в 2007 р. Київрада без всяких підстав перевів землі Концерну РРТ з державної власності у комунальную, і своїм рішенням згодом роздав її сумнівним фізособам.

У 2013 році в. о. гендиректора державного концерну РРТ Костянтин Захаренко почав повертати 196 га землі стратегічного підприємства в Биківні у державну власність згідно з чинним законодавством України. Тоді з’явився шанс повернути вкрадену госземлю тому. Саме ці дії Захаренко тепер… інкримінуються йому як злочин (!).

Про незаконність розпорядження Київрадою землею державної форми власності говорить експерт із земельних питань юрист Корнелій Борисов: «КРРТ як держпідприємство, що підкоряється органам держвлади, не могло приймати ніяких рішень про звернення до органу місцевого самоврядування (у цій ситуації — Київрада), а міськрада не мав права приймати будь-яких рішень про землевідведення держземлі. На це повноваження має міністерство або відомство, якому делеговані відповідні повноваження та підконтрольний КРРТ. Таким чином, подібні дії і рішення про землі Концерну – незаконні, і карати треба залучених в таку схему екс-керівників Концерну, чиновників і депутатів.»

Експерт також поінформував, що в поліції Подільського району розслідується кримінальна справа про землевідведення Биківнянської землі РТПЦ, а нинішнє увагу до епізоду з Захаренко і Гончарем – як мінімум упередженість, фактичне замітання слідів і переключення уваги суспільства від реальної корупції в Київраді, Прокуратурі і справжніх розкрадачів держвласності, якщо не сказати більше.

Більш того, Борисов розповів, що виробництво проти Захаренко виникло після звернення відомого фігуранта кількох корупційних справ, екс-директора КРРТ Володимира Іщука, який міг бути зацікавленою особою у розправі над Захаренко та знищення доказів проти особистої незаконної діяльності в керівництві концерном.

Юрист в інтерв’ю нашому виданню уточнив, що справу про розробку технічної документації на 1 млн грн було відкрито після звернення Іщука на підставі акта перевірки КРУ, який точнісінько був скопійований з його слів-звернення до ревізорів про необхідність проведення перевірки договору концерну і ТОВ. Ідентичність папери Іщука та акта перевірки згодом підтвердила незалежна аудиторська перевірка.

«Крім усього цього, зараз на захопленій і поділеної землі досі знаходяться вежі КРРТ, хоча деякі ділянки перепродані і на них збудовані приватні будинки. Вся ця схема не тільки незаконним, але й завдає удару по інформаційній безпеці України. Тим більше в умовах фактично війни з Росією. Це свого роду диверсія, адже вишки мають стратегічне призначення і повинні функціонувати для передачі сигналу», — обурюється він.

Правозахисники теж в подиві від слідчого свавілля САП

Як розповів нам у коментарі відомий правозахисник, адвокат Баховський Михайло, в ході розслідування крім моральної складової при розслідуванні «справи Захаренко» були зафіксовані грубі процесуальні порушення. «Наприклад, незаконно прослуховували адвокатів та їх помічників. Розкрили таємницю негласних слідчих дій… яка становила адвокатську таємницю. Ну, і — сам факт відсутності самої події злочину з відсутністю складу злочину. А справу спрямовано в суд за наявності підстав для закриття кримінального провадження», — прокоментував він.

За словами Бахівського, є підстави вважати «справа якимсь політичним замовленням: існує конфлікт між колишнім гендиректором КРРТ і певними нинішніми керівниками Концерну» (за останні роки вже чотири рази змінилося керівництво КРРТ)». «Ясна річ, що керівники Концерну після звільнення Захаренко призначалися за так званим квотами політичних партій, що формують правлячу коаліцію», — уточнив він і додав, що зараз відбувається підміна події, за яке хочуть залучити Захаренко.

«Тим більше, що зараз на слуху подібні випадки, коли не дооформленную землю, яка належала державі або держпідприємствам захопили органи місцевого самоврядування і потім приватизували на підставних або наближених для себе осіб. Це, наприклад, і конфлікт навколо землі на кордоні з Угорщиною, і конфлікт на кіностудії ім. Довженка, у якій як у держпідприємства намагаються забрати землю. Таких прикладів зараз безліч, а конфлікт між ДП з одного боку, і місцевими радами з іншого – він постійний. У Києві – не виняток. І один з таких об’єктів (мова йде про 196 га землі в Биківні, що перебувають у користуванні КРРТ та його підрозділи РТПЦ) було незаконно виведено і поділений між особами з ознаками підставних або наближених до Київради, його депутатам і керівників», — розповів правозахисник.

Тому Баховський висловлює впевненість, що нинішні дії САП можуть бути якоїсь спробою легалізації земельних маніпуляцій на користь загарбників державної землі, а справу проти Захаренко – спроба силовиків натиснути на екс-гендиректора КРРТ, викривального корупцію в Концерні з боку своїх попередників і послідовників у кріслах керівників цього підприємства. «Використовуючи відсутність кадастрової реєстрації та невстановленими кордонами у ДП, має право користування на підставі документів 1940-1960 рр., а Київрада використав відсутність відомостей у земкадастрі для розділу землі і передав їх у власність особам, які могли у міськраді це питання якимось чином «вирішити»… Тому будемо вимагати закрити справу проти Захаренко, винести виправдувальний вирок щодо осіб, які не здійснювали ніякого злочину, подія злочину відсутня. І це нерозуміння САПом виникнення права на землю з урахуванням періоду часу, зміни земельного законодавства, ліквідації держустанов, підприємств (у ситуації з ДП та їх підрозділів є певна історія правонаступництва з часів УРСР та незалежної України; створення Міністерства зв’язку, Держкомітету зв’язку і т. д.). Тобто орган управління змінювався, створювалося/ліквідовувалося держпідприємство, але все це час держмайно було, земельні ділянки знаходилися в користуванні. Але нинішні прокурори або через незнання, або молодість не розуміють дії законів у часі сформували таке надумане звинувачення проти Захаренко», — пояснив адвокат.

Як додав правозахисник, мотив у переслідування його підзахисного може бути пов’язаний з активною громадською позицією Захаренко, який після його зміщення з посади гендиректора з частиною колективу КРРТ був одним з ініціаторів подання позовів до судів про поновлення на посадах, постійно викриває корупцію, саботаж і сепаратизм в КРРТ, зриваючи тим самим дії і плани продажних попередників і послідовників. «І ми бачимо підстави для відповідної заяви про упередженість частини прокурорів САП, які допустили порушення, та їх усунення. Адже, очевидно, що вони можуть свої дії спрямовувати не на підтримку реального держобвинувачення, а для приховування своїх особистих незаконних дій», — резюмує Баховський.

У свою чергу правозахисник Михайло Слов’янин підтвердив нашому виданню, що підстав для передачі прокуратурою матеріалів до суду жодних насправді немає. «У випадку з Концерном – ситуація доведена до ідіотизму навпаки: був керівник держпідприємства (Захаренко), який створив комісію у КРРТ, який є великим підприємством з філіями в 24 областях країни з купою майна, землі, нерухомості. Мова йде не про сотні, а тисячі гектарів землі. Саме ж ДП було створено Бог знає, коли. Наприклад, є рішення про виділення землі концерну, датоване ще 1943 роком. Наприклад, у Києві КРРТ виділялася земля, якщо не помиляюся 21-23 листопада 1943 р. тобто 7 листопада ми святкуємо день визволення столиці від фашистів, а в 20-х числах листопада 43-го за радянської влади КРРТ дали цю землю. За роки роботи КРРТ пройшов купу реорганізацій, має велику кількість активів. Його сто разів передавали від одного органу до іншого. Природно, ніхто ж тотальної інвентаризацією майна такого великого підприємства не проводив. А чому? Тому що після 1991 р. в Концерні працювали люди зі старої системи, які були зацікавлені потихеньку це майно «пиляти», — пояснює правозахисник.

За його словами, у процесі реорганізації час від часу у КРРТ пропадав то ділянка, то якийсь об’єкт нерухомості, то інше майно, що представляє певну цінність. «Один з яскравих прикладів – на Подолі в Києві. Якщо їхати вгору в сторону Вознесенського узвозу, там є невелика вишка, яка зараз використовується ФМ-радіо. Все життя це був об’єкт КРРТ, а потім в процесі всіх цих «реорганізацій» — хлоп-хлоп-хлоп, і він став приватним, — продовжує експерт. – така ситуація в концерні тривала довгі роки, поки не прийшов новий керівник – Захаренко, який створив свою команду і комісії у всіх філіях по інвентаризації всього майна КРРТ, яке є. Була дана команда проінвентаризувати всі до останнього цвяха».

«Коли ж комісії почали працювати, були виявлені просто величезні обсяги неврахованого майна. Так сталося і в Києві. Зокрема, у Биківні був виявлений акт, що у свій час одного з підприємств КРРТ, яке було частиною концерну, виділили 200 га землі. Туди поїхала комісія виявила майно, поставила його на баланс, подала звітність до Фонду держмайна, внесли його в реєстр держмайна, отримали про це вытяги. Природно, під майном треба реєструвати землю (зокрема у Биківні 200 га, у Святошинському районі Києва — близько 20 га і в Миколаївській області — близько 800 га). Природно, розробка цієї документації коштує не дві копійки… Були укладені договори з сертифікованим розробником».

Слов’янин додає, що завершити повернення в держвласність землі завадили події на Евромайдане і згодом російська агресія проти України, «коли при зміні влади… поміняли керівника концерну». «І все б добре, якби на когось нового, а то до влади привели тих, хто в свій час КРРТ керував (один з них – Іщук, який прокрався і має кримінальні справи)… Більш того, частина документації було розроблено і подано на реєстрацію, а нове керівництво КРРТ звідусіль відкликало ці документи. Є докази в матеріалах справи. Чому відкликало, навіщо?!», — підкреслює він.

Абсурдність позиції САП з питання землі в судових засіданнях щодо обрання запобіжного заходу і зовсім у правозахисника викликає здивування: «Кабмін через постанову зобов’язав всі господарюючі суб’єкти державної форми власності реєструвати об’єкти права держвласності, а потім або уряд, або орган управління приймає рішення: чи залишати у такого держпідприємства цей об’єкт, або забрати, передавши його якомусь іншому держустанові або підприємству. І коли ми в суді прокурору задаємо питання, то хто ж як не Концерн РРТ, знайшовши цей об’єкт, повинен внести до Реєстру об’єктів держвласності і провести його реєстрацію, він говорить, мовляв, «я не знаю і мені все одно, але точно не концерн». Ось така була його позиція! Позиція представника прокуратури, яким плювати, що буде з об’єктом держвласності, мовляв, нехай і далі цей об’єкт буде нічийний і хтось його до рук прибере!».

«У той же час тих доказів і рішень судів, які говорять на користь Захаренко, в САП не бачать. Вони є у матеріалах справи, але прокуратура на них не звертає уваги. Вони тупо не бачать реальної ситуації, яка є», — заявив правозахисник.

Все таємне стає явним

Ситуація з масштабним дерибаном державної землі у Биківні почала виходити в публічну площину: про конфлікт почали все частіше писати ЗМІ, а на хід розслідування — звертати увагу громадські діячі, ставши предметом для проведення незалежних журналістських, громадських і нових кримінальних розслідувань.

Але в той же час САП розкручує легенду про нібито винності екс-керівника КРРТ, який перейшов дорогу тієї самої земельної мафії і зацікавлених у приховуванні дерибану землі представників прокурорської касти (багато з яких, до речі, так і не пройшли люстрацію, продовжуючи працювати в «органах»).

Замість висновку

Як відомо, безконтрольність завжди породжує зловживання і нові злочини. Тому якщо ми хочемо, щоб антикорупційні органи розвивалися, дійсно, у відповідності з очікуваннями суспільства, необхідно забезпечити жорсткий громадський та державний контроль за ними. Можливо, що нічого поганого у війні між правоохоронними органами немає. Ще навіть при Сталіні для того, щоб не було монополії нікого з силових відомств, нерідко аж до того, що штучно Компартія розпалювала між ними ненависть, і в результаті кожен з них змушений був виконувати не те, що хочеться їм, а те, що хотіла партія. У нашому випадку суспільство навпаки має бути зацікавленим у протистоянні антикорупційних органів, щоб ті не вирішували кулуарно свої завдання, а виконували ту роботу, за яку суспільство, і відповідно, платники податків платять їм гроші…