Гастарбайтери почали повертатися в Узбекистан

Гастарбайтеры начали возвращаться в Узбекистан

У РФ з’явився шанс залагодити складності в питанні трудових мігрантів. Кожен таксист, що підвозив мене в узбецьких містах, обов’язково запитував: «А ти звідки?» (Звертання на «ви» в Узбекистані не дуже прийнято.) Почувши «з Москви», поважно кивав головою і говорив: «Так, я працював там». Правда, потім з’ясувалося, що робота була не зовсім в Москві, а в Петербурзі, Курську і навіть в крижаному Магадані. Як правило, мої співрозмовники гарували на будівництвах, «бомбилами» в таксі, двірниками, кухарями та офіціантами.

Вразив Улугбек з Бухари, умудрився півдня орати на будівництві, а інші півдня варити плов в елітному ресторані в центрі Москви. «Тебе їжу готувати взяли взагалі без перевірки?» – «Е, брат, звичайно! Їм головне – маленьку зарплату платити». «Система проста, – розповідає Рахім з Самарканда. – Один чоловік, на вигляд солідний, знімає в Москві двокімнатну квартиру за 40 тис. крб. туди Заселяються 30 осіб, платять по 3 тис. з кожного. Поки одні працюють, інші сплять на підлозі. Я теж так влаштовувався». Через падіння курсу рубля багато нелегалів повернулися додому в Узбекистан. Згідно зі статистикою, з 2015-го тому приїхав з Росії 1 млн (!) узбецьких трудових мігрантів. Чи це Правда?

«Бабай» на вокзалі

Якщо судити по автовокзалів у Ташкенті і Самарканді, так не скажеш. Там, як і раніше, битком набиті старі маршрутки з написами «Москва» і «Астрахань», автобуси, розвалюються на ходу, – саме такий нещодавно згорів на трасі, прямуючи в Росію: у вогні загинуло 52 громадянина Узбекистану. Мігранти стікаються на автовокзали з маленьких містечок і сіл, де середня зарплата-близько 3 тис. руб. в перекладі на наші гроші. Майже завжди це молоді чоловіки, погано знають російську мову. У РФ вони не купують патенти на роботу – зазвичай їх скопом відправляють на будівництва. Групами майбутніх будівельників керують «бабаї» («дідуся»), хоча деколи їм ледь за 30 років. Вони керують і пристроєм мігрантів у великих містах Росії, отримуючи за це свій відсоток. Але, якщо зараз гастарбайтерів в РФ стало на чверть менше, скільки ж тоді їх було раніше?

– Статистика стверджує: в Росії перебувала на заробітках від 4 до 6 млн узбеків, – каже Ойбек Тимуров, лікар районної лікарні в Самарканді. – З 1991 р. від нас в РФ їхали так звані кваліфіковані кадри: доктори, професори, викладачі, науковці. Їх намагаються повернути, хочуть навіть спеціально рекламу запустити. Але вони не повернуться – там хороша робота, багато перевезли в РФ дружин і дітей так і відвикли від Узбекистану за двадцять років. Тут стало краще, однак грошей у людей, як і раніше, не так вже й багато. І мої знайомі, які приїхали назад з Волгограда і Тюмені з-за різкого зниження курсу рубля, тепер думають: чи не поспішили вони? Ще недавно 20% ВВП країни становили грошові перекази узбецьких гастарбайтерів з Росії. Чи вдасться зіскочити з цієї голки?

«Дурні і туристи»

Життя в республіці дійсно змінилася. Новий президент Шавкат Мирзиеев провів небувалі для Узбекистану економічні реформи. По приїзді більше не потрібно йти на базар і змінювати у «валютчиків» рублі на узбецькі суми. Раніше офіційний курс був в два рази нижче курсу чорного ринку і банки несли гроші (як висловлювалися самі узбеки) тільки «дурні та американські туристи». Туризм розвивається так, що позаздриш. За рік відкрилося безліч недорогих готелів, між містами запустили нові маршрути швидкісних поїздів. Мене вразив факт – провінційна молодь і звичайні власники кафешок на ташкентському базарі Чорсу непогано говорять по-англійськи. А в Самарканді я бачив навіть місцевих міліціонерів, хоч і з труднощами, але объясняющихся мовою Шекспіра. Узбекистан з усіх сил намагається піти від іміджу «царства гастарбайтерів», ставши популярним напрямком для подорожей: в Бухарі і Самарканді західних гостей натовпу. Але вистачає і речей, які нітрохи не змінилися з часів Карімова. Корупція процвітає – касири в будках у пам’яток, знизивши голос, пропонують квиток за півціни, відправляючи ці гроші собі в кишеню. Правда, на чиновників тепер можна поскаржитися через Інтернет – ті, які не звикли до електронних скарг, з переляку реагують миттєво. На публікації російської преси про Узбекистані реакція така ж швидка – мій репортаж на сайті «Аіф» був заблокований вже через пару годин після виходу: щоб його не змогли прочитати узбеки.

Мафія холодильників

– Правління Карімова базувалося на таких речах – ми бідні, зате тут немає революцій і атак ісламістів, як в Киргизії і Таджикистані, – пояснює колишній співробітник Міністерства фінансів Рустам Абдуллаєв (ім’я змінено. – Авт.). – І звичайно, цілковита диктатура: за анекдот про президента саджали у в’язницю. Зараз йдуть послаблення – наприклад, перестали в обов’язковому порядку відправляти студентів на прибирання бавовни, однак з доходами в державі залишаються складності. Зарплати, як і в Росії, перераховують на банківську картку. Але аж ніяк не скрізь нею можна платити. У супермаркеті – будь ласка, а ось за холодильник чи телевізор не розплатишся. В результаті з’явилася навіть «фінансова мафія», яка робить готівку за 20-25% від ціни.

Узбекистану важливо повернути свою робочу силу. У нас були кричущі випадки, коли помирає в кишлаку старий, його родичі йдуть по селах і насилу знаходять молодих людей, здатних віднести тіло на цвинтар, – всі сильні чоловіки на заробітках у Росії.

«Я був у Москві, Новгороді, Казані, чому там узбецька черешня в травні коштує 400 руб., хоча я благаю взяти її за 30? – запитує мене торговець на ринку Чорсу. – Маячня якась! Ваші перекупники раніше везли «пластмасові» фрукти та овочі з Європи, а зараз тягнуть їх з Туреччини. Чим Узбекистан-то не догодив? Тут тонни вітамінів, коштують вони копійки. Але по дорозі в Росію дорожчають у 15-20 разів. Чому так виходить?» Та мені й самому це цікаво. Адже, купуючи місцеву продукцію, ми допомагали б економіці Узбекистану (і свого обіднього столу теж), тим самим скорочуючи кількість нелегалів з Середньої Азії. Я нічого не маю проти залучення робочої сили з-за кордону, але в розумних кількостях. Трудові ж мігранти, які приїжджають до нас під наглядом «бабаєв», забезпечують ще й кримінал, і теракти (в їх середовищі чудово відчувають себе вербувальники ісламістів) і скорочують в нашій країні нормальні робочі місця. Бо наймачам простіше взяти мігранта, ніж громадянина РФ, – мігранту можна платити зарплату в 2 рази менше. «Брат, зараз ми з Росії їдемо, – киває таксист Фирдоуз по дорозі в аеропорт. – Але поки не знаємо, може бути, скоро і повернемося». Поки у РФ вперше за довгий час з’явився шанс зменшити надмірну кількість гастарбайтерів. І сподіваюся, ми його не втратимо.