«План ГОЕЛРО» Всеволода Ковальчука: як грабують українську енергетику

Всеволод Ковальчук

В останнє десятиліття В керівництві ДП НЕК «Укренерго» відбувалася справжня чехарда. Тільки за останні кілька років компанію очолювали директора Ходаковський, Омеляновський, Ущаповський і Касич. Кожен раз зміна керівництва була не добровільною, а вимушеним. Як правило, з-за небезпідставні підозри в корупції.

На тлі швидкоплинного мелькання топ-менеджерів тривалість повноважень нинішнього голови Всеволода Ковальчука може оцінюватися, як рекорд. Особливо, якщо брати до уваги величезну кількість скандальних ситуацій, які постійно супроводжують його персону, пише Антикор.

Бої без правил

З лякаючою регулярністю в кабінет директора, за його місцем проживання, а також родичів в ході розслідування навідуються «борці» з корупцією і економічними злочинами, проводяться обшуки і вилучення речових доказів, але всі їхні зусилля йдуть як вода в пісок. Ковальчук непохитно стоїть на чолі «Укренерго», як брила. Сама його поява в кабінеті керівника компанії відбулося не інакше, як за допомогою надприродних сил. Після відставки Юрія Касіча, він був призначений тимчасово виконуючим обов’язки директора. Незадовго до цього в лютому 2015 року Ковальчук отримав чергове підвищення. Він став першим заступником директора НЕК «Укренерго» ─ карт-бланш на майбутнє. Як і належить у подібних випадках Комітет з призначень при Мінекономіки України оголосив конкурс на заміщення вакантної посади. У фінал вийшли троє претендентів ─ Ковальчук, екс-генеральний директор «Запоріжжяобленерго» Віктор Насулько і колишній глава казахської філії американської компанії AES Сергій Зуєв. Він вийшов переможцем у кастингу, але не тут то було. Обурений поразкою Носулько подав до суду, намагаючись оскаржити результат проведеного конкурсу. Поки суть та справа, в Мінекономіки розсудили, що краще всього не міняти господаря кабінету на переможця, а залишити на посаді колишнього виконуючого обов’язки. Судовий процес незабаром переріс в хронічну фазу. Прийшов з боку незалежний Зуєв надто вже був непередбачуваним. На початковому етапі конкурсу намагалися зняти з дистанції, звинувативши навіть у «державній зраді». Потік надуманого компромату виходив від заступника голови фракції «Блоку Петра Порошенко» у Верховній раді Ігоря Кононенко, якого більшість політиків вважають «сірим кардиналом» президента. Інший «смотрящий» від Петра Олексійовича, який курирує суди і прокуратуру, Олександр Грановський домігся від Окружного адміністративного суду Києва рішення про заборону висування кандидатури Зуєва на конкурс. Йому в провину ставилося, що він деякий час працював у комерційній структурі, надалі купленої російським олігархом Олександром Бабаковим. Незважаючи на те, що Зуєв ні дня не пропрацював «під Бабаковим» і ніколи з ним не зустрічався, мусовані домисли про «державну зраду» зробили свою справу. Спільними зусиллями недружнього переможця все ж таки не пустили на поріг «Укренерго».

Фото: Сергій Зуєв

Ковальчук, Григоришин і сімейство Суркісів

При всій непередбачуваності і гостроті ситуації, що виникла Всеволод Ковальчук зберігав повну незворушність і декларував безумовний послух будь-якого вердикту Мінекономіки. Недалекоглядні міністерські чиновники, врешті-решт, зрозуміли, що їх потуги об’єктивності заважають «сильним світу цього» і махнули рукою на результати проведеного конкурсу. При ретельному дослідженні ситуації з’ясувалося, що один з поборників справедливості Носулько керував електророзподільної структурою «Запоріжжяобленерго», що входить в сферу інтересів бізнесменів братів Суркісів і Костянтина Григоришина. Вони є її міноритарними акціонерами. Вся компанія бізнесменів, в свою чергу тісно контактує з головним лобістом нинішнього глави «Укренерго» Ігорем Кононенко. Мільярдні підряди, щорічно роздаються державною компанією, варті того, щоб поборотися за людину, якій за посадою належить останнє слово у визначенні підрядників. Подаючи позов, Носулько явно грав в інтересах Ковальчука, з самого початку вибраного претендентом «номер один» спрутом з політики і бізнесу.

Костянтин Григоришин володіє найбільшим в світі Запорізьким трансформаторним заводом, який у всі часи був постачальником дорогого електротехнічного обладнання для потреб української енергосистеми. Приводом для відставки колишнього керівника «Укренерго» як раз послужив скандал з лобіюванням угоди з купівлі обладнання у Григоришина за явно завищеною ціною.

Костянтин Григоришин

 

Фото: Костянтин Григоришин

Стратегія успіху

Всеволод Ковальчук прекрасно знає процедуру проведення тендерів і способи визначення потрібного переможця. У перші заступники він потрапив з посади заступника директора «Укренерго» з будівництва, інвестицій та закупівель. До цього Ковальчук 3 роки був головою тендерної комісії, яка безпосередньо розглядала всі документи, що подаються учасниками конкурсу. Стратегія дій вкрай проста, але ефективна. Першим кроком треба завищити початкову вартість проекту. Краще в кілька разів. Для цього необхідні потрібні люди в одному з підрозділів компанії, що займаються попередніми розрахунками. Потім організується сам тендер. Розкриття конвертів ─ це красива казка для лохів. Все вирішується заздалегідь. Запрограмований переможець отримує замовлення. «Укренерго» приписує собі заслуги в деякій економії коштів за рахунок поступки від початкової ціни. Цю різницю керівництво компанії чомусь називає прибутком. Потім починається найголовніше ─ залучення субпідрядних організацій, оформлені на родичів. Всі залишаються задоволеними. І справу зробили, і «прибуток» заробили, і себе не забули. Вважаючи себе економістом від бога, керівник «Укренерго» забуває пояснити, що його так звана «прибуток» може бути отримана тільки в результаті невиконання інвестиційної програми компанії. Суми вражають. Річна «прибуток» іноді сягала 6,7 млрд гривень і майже порівнюється з розміром усіх інвестицій. Інакше бути не могло. Для прикладу. Оціночна вартість підстанції «Чернівецька» була визначена в 176 млн. гривень, а в договорі з підрядником вже записана інша цифра ─ 82 млн гривень. Секрет прибуткової економіки «Укренерго» при директорі Ковальчука виявився простий.

Трансформаторний вірус

Всі директора «Укренерго» відчувають маніакальну тягу до трансформаторів та їх виробника Запорізькому трансформаторному заводу. Попередник Юрій Касич поплатився за цю любов посадою. Він наполегливо проштовхував ідею купівлі 12 агрегатів за 2,1 млрд гривень. Загадкова бацила незабаром вселилася в голову нового директора. Його спроба укласти контракт з заводом Костянтина Григоришина виявилася вдалішою. Ціна впала до 1 млрд, ще раз підтвердивши вперте дотримання одного і того ж методу. Як би відкупляючи провину компанії перед Григоришиним, Всеволод Ковальчук оголосив плани широкомасштабних закупівель трансформаторів в недалекому майбутньому. Підставою послужила ідея про глобальної модернізації електричних мереж всієї України з переходом на більш високу напругу 20 кіловольт. Директор посилався на якийсь передовий європейський досвід. Напередодні масової заміни «Укренерго» в 2016 році замовило ще 25 трансформаторів, що створило враження про їх закупівлю про запас. За попередні чверть століття обсяги поставок подібного обладнання із Запоріжжя опинилися трохи менше.

Енергетика ─ сімейний бізнес

В пору керівництва Ковальчуком тендерним комітетом раніше вкрай малоактивна на енергетичному ринку фірма ЗАТ «КП «Укренергомонтаж» несподівано отримала підряд вартістю 3,7 млрд гривень на виконання робіт з будівництва високовольтної лінії передачі електроенергії від Рівненської АЕС до столиці. Появі на ринку нової структури в чималому ступені сприяв поставлений Януковичем на посаду міністра енергетики Юрій Бойко, що мав особистий інтерес в отриманні вигідного підряду цією фірмою. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) спеціально для проекту покращення енергопостачання Києва відкрив кредитну лінію на 500 млн євро. Проблем з фінансуванням великого проекту не передбачалося. Після зими 2014 року лобісти, пов’язані з «Партією регіонів», пішли в небуття. Великий підряд, як естафетна паличка, підхопили нові люди. У ЗАТ «КП «Укренергомонтаж» несподівано почався процес зміни власника, закінчився тим, що через підставних людей вона потрапила в ” обойму компаній братів Суркісів та Ігоря Кононенка. Сам же підрядник, рішуче вступив у боротьбу, з самого початку знав, що не в силах здолати весь обсяг робіт. У нього був інший розрахунок. Він володів 50% акцій спеціалізованої організації ЗАТ «СВС Дніпро», що вже набила руку на подібних будівництвах, яка, зрештою, виконала замовлення. Досить дивна організаційна схема. Отримали поспіль і замовили роботу самому собі.

Фото: Віктор Янукович і Всеволод Ковальчук (ліворуч)

Ковальчук чудово навчилася догоджати будь-якої влади, не забуваючи про свою кишеню. При Януковичі ревізія Держфінінспекції спеціально перевіряла закупівельну діяльність «Укренерго», проведену під прямим керівництвом Ковальчука в період 2011-2013 років, і виявила 12 тендерів, від яких виходив сильний корупційний дух. Підсумок діяльності Ковальчука виявився вражаючим. Компанія витратила зайві 2 млрд гривень. Голова тендерної комісії сприяв тому, щоб підряди не вигравали ті, хто мав на це об’єктивні дані, а зовсім інші. Досить дивне ТОВ «Хорос», зареєстрована в офшорі Белізу, поповнило рахунку за рахунок «Укренерго» майже на 49 млн гривень. Вважається, що одним із засновників фірми був Всеволод Ковальчук. «Хорос» у свою чергу щедро поділився замовленнями з такими ж маловідомими ТОВ ─ «ВАК», «Тілос», «ПКК Укрбудінвест-2000». Засновником або директором у всіх компаніях була сестра нинішнього глави «Укренерго» Анна Ковальчук. У 2015 році на світ з’явилася ще одна Ковальчук ─ Ірина, яка мешкає за однією адресою з Всеволодом. Вона вступила у володіння ТОВ «ВАК».

Сівби ─ великий економіст

Із зростанням службового становища Всеволода Ковальчука в ієрархії «Укренерго» пропорційно збільшувалася його нахабство. У 2015 році, коли він став першим заступником Юрія Касіча, все того ж ТОВ «Хорос» за дзвінком зверху структурний підрозділ «Дніпровська енергосистема» підписала документи про приймання робіт на суму 14 млн гривень. Фактично все було зроблено руками субпідрядника ТОВ «Техностар» і за значно меншого ціннику ─ 8 млн гривень. Правильне визначення підрядника, пару дзвінків і підпис на акті, притому не своя, і 6 млн гривень у кишені. Правда, не завжди і всі підлеглі виявилися такими слухняними. На конкурс з будівництва підстанції «Кременецька» заявилися 3 учасника. Як завжди початкова вартість виявилася завищеною ─ 1,3 млрд гривень. «Будівельний холдинг «Шевченківський» запропонував мінімальну ціну ─ 887 млн гривень. «Київська будівельна компанія» (КЭСК), на яку робилася ставка ─ 1298 млн гривень. Третій учасник «Корпорація виробничих та комерційних підприємств «СОЮЗ» явно виконувала функцію спойлера. Її ціна на 1 млн гривень була більше, ніж у фаворита. Начебто все ясно. Немає необхідності бути великим економістом, щоб з першого погляду визначити найбільш вигідну пропозицію. У розрахунок Ковальчука та його команди підтримки явно не входило віддавати такі великі гроші на бік. Несподівано «взбрикнул» заступник «Укренерго», що відповідає за закупівлі. Ковальчук його просто звільнив. Тендер все одно виграла КЭСК, ритуально «впала» до планки 1272 млн гривень. Це звичайно радикальний спосіб вирішення несподівано виниклої проблеми. Зазвичай Ковальчук намагається діяти тонше, без зайвого шуму. У 2017 році конкурс на виконання будівництва лінії електропередачі Кременчук-Полтава-Зміївської ТЕС виграла компанія «Мехколонна 25». Виконавцю робіт передбачена виплата авансу для проведення проектних робіт і закупівлі матеріалів. Керівництву компанії з Києва стали настійно рекомендувати залучити в якості субпідрядників певні фірми. Для того, щоб у «Мехколонне 25» почали швидше міркувати в порушенні підписаного контракту «Укренерго» штучно затримало перерахування грошей.

Фото: Всеволод Ковальчук за диспетчерським пультом

Курсом на Захід

Недовге перебування в ранзі першого заступника «Укэнерго» Ковальчук використовував для себе з максимальною користю. Під прапором популярної євроінтеграції частими відвідувачами його кабінету стали представники зарубіжних компаній-виробників обладнання, а також банкіри з ЄБРР, ЄІБ, Світового банку та німецької кредитної організації KFW. Результат не змусив себе чекати. Він вийшов дуже позитивний. Будівництво двох ліній електропередач взялися здійснити компанії з Хорватії Dalekovod d.d. і Індії Kalpataru. Їм довелося зіткнутися з українським способом ведення бізнесу в версії Всеволода Ковальчука. Іноземцям доступно було пояснено, що без субпідрядників їм не обійтися, причому, не варто зайвий раз обтяжувати себе в їх пошуках. Найменування фірм їм доведуть до відома. Заодно, іноземні компанії повинні сплатити призначеним зверху підрядникам у рахунок укладеного контракту деякі раніше виконані роботи. Не треба бути семи п’ядей у чолі, щоб зрозуміти, що в списку будуть ті ж фірми, що належать родичам головного боса.

Євроінтеграція розширила горизонти інвестиційної діяльності «Укренерго» і з нею можливість продовжити її керівництву заробляти, присмоктавшись до фінансових потоків. Першочерговим завданням були оголошені роботи з технічного з’єднання електричних мереж України і країн Єврозони, що вимагатиме величезних капітальних вкладень на заміну існуючого або закупівлю нового обладнання. За дужками залишається бажання заробити на можливий транзит російської електроенергії через Україну в Європу. Може бути, тому Ковальчук відтягував відключення від електропостачання непідконтрольних владі України східних районів Донецької та Луганської областей. Лише влітку минулого року «Укренерго» перестала підживлювати їх електроенергією. Фактично компанія більше двох років надавала спонсорську допомогу, лише в 2016 році безповоротно витративши на неї 155 млн гривень. Втрати знову були перекладені на плечі споживачів і в кінцевому підсумку населення України.

Ковальчук і банки

Втім, іноді Ковальчук згадує про інтереси керованої ним державної корпорації. Правда, робить це досить своєрідно. Варто було НАЕК «Енергоатом» поскаржитися по старій пам’яті великого начальника, як колишньому працівникові, на дорожнечу закупівлі уранової сировини для поповнення резерву, як він тут же знайшов швидкий спосіб надання допомоги ─ підвищення тарифів для споживачів. За останні роки вони зросли майже в 3 рази. У той же час вільні фінансові кошти компанії у розмірі 3,2 млрд гривень були розміщені на банківських депозитах. Була можливість використати їх і не підставляти під удар населення. Сама ж операція розміщення фінансів викликає подив, враховуючи постійно декларовану Ковальчуком турботу про державні інтереси. Величезна сума була розміщена лише під 12,4% річних. Той же державний Ощадбанк з далеко не найбільш вигідними умовами дає 17%. Не інакше, як топ-менеджер стратегічного підприємства розіграв чергову «сіру» схему. Фінансова діяльність глави «Укренерго» взагалі вимагає ретельного вивчення. В останні роки іноземні банки надали національної енергетичної компанії пільгових кредитів на загальну суму 1,5 млрд євро. Відсоток за користування мінімально можливий ─ всього 2%. В українських державних і комерційних банках відсотки по депозитах значно вище. Дуже привабливий варіант. Як головний енергетик країни Ковальчук прекрасно знає про катастрофічний знос основних фондів всіх підприємств галузі, але навіщо йому витрачати гроші на реалізацію затребуваною часом ремонтної програми. «Укренерго» за своїм визначенням завжди буде рентабельним підприємством. Всі її оплатить витрати населення України.

Непробивний

Пустощі Владислава Ковальчука не раз привертали увагу компетентних органів, але з нього, як з гуся вода. Кожен раз здавалося, що купу звинувачень накриє його з головою. Якщо б на його непотоплюваність можна було робити ставки в букмекерських конторах, особливо ризикові гравці безмірно збагатилися. Ковальчука трясли за невиправдане завищення вартості та упередженість до визначення переможців тендерів в 2013 році. Генеральна прокуратура України повернулася до минулого через 2 роки, знову побачивши корупційний слід. Ковальчук дав їм відповідь і відмовився надавати частину документів, у тому числі про засновників ТОВ «Хорос». Нечувана справа! Прокурори змушені були звернутися до суду за підтвердженням своїх законних прав. Порушена на початку 2016 року кримінальну виробництво тут же було припинено. Подсуетилось лобі у Верховній Раді. У липні 2017 року у Ковальчука і родичів була проведена серія обшуків. Все вилучене через кілька днів було повернуто, включаючи коштовності, злиток золота і великі суми у гривнях та іноземній валюті. Глава «Укренерго» незворушно пояснює, що розцінює дії слідчих виключно як тиск на його персону з метою відмови від проведеного ним курсу. У відповідь на звинувачення він зробив оригінальну піар-акцію, добровільно пройшовши перевірку на «детекторі брехні». Про її результати так і ніхто не дізнався. Просто красивий жест на публіку.

Фото: Всеволод Ковальчук на прес-конференції в ДП НЕК «Укренерго»

Впевненість його у власних силах просто вражає. Незадовго до візиту «людей у чоботях» у центральний офіс замість збунтувався голови тендерної комісії він прийняв у штат свого давнього знайомого з часів спільної роботи в «Нафтогазі України» Валерія Полшкова. Кваліфікація нового співробітника у нього сумнівів не викликає. На нове місце роботи той прийшов з тендерної комісії «Чорноморнафтогазу», де досі намагаються подолати плоди його бурхливої діяльності, яка принесла збиток за даними Генпрокуратури в $400 млн. щось подібне висококваліфікований менеджер накоїв трохи раніше в «Спецагролизинге». Цінного фахівця з Криму вичавила Росія. Дивним чином перед призначенням в «Укренерго» Полшков вирішив повернути Ковальчуку борг 7 млн гривень, змусивши сумніватися був борг насправді або в енергетичному гіганті при новому директорі почалася практика торгівлі посадами. Як чесна людина Всеволод Ковальчук негайно зафіксував цю суму і причину її появи на рахунку в персональній декларації. Втім, дійсно таку суму голова «Укренерго» цілком міг дати в борг. Тільки розмір річної премії за 2016 рік виявився дорівнює 2,9 млн гривень. Правда, витрачати гроші Всеволоду Ковальчуку колись. Він весь у роботі. В Києві його не так просто застати. Складний маршрут відряджень, що охопила всю земну кулю, тримає керівника в постійному тонусі. Може бути, тому для його підтримки часто у відрядженнях його супроводжує сім’я.

Фото: центральний вхід у ДП НЕК «Укренерго» вулиця Симона Петлюри Київ

Безкарність розбещує. Лише одна десята частка стали відомими подій в системі «Укренерго» неминуче повинна була змусити в уряді України замислитися хоча б про подальше продовження роботи Всеволода Ковальчука в ролі глави організації. Поки така проста думка не приходить ні до кого в голову. Залишається сподіватися на звичайного вахтера на вході в офіс «Укренерго» та його здатність фейс-контролем визначати шахрая.