Дивлячись зараз на те, що відбувається на вулицях Мінська та інших міст, слід пам’ятати, що Білорусь, на яку багато хто тут поблажливо (я б навіть сказав — колоніально) дивилися як на картопляну республіку і парк радянського періоду, хихикали над колгоспними звичками Батька і їздили до Мінська насолодитися гранітним пишністю сталінського ампіру — ця сама Білорусь протягом двадцяти років була предиктивної моделлю того, що відбувається в Росії.
Всі форми зрілого авторитаризму з’являлися там з випередженням на кілька років: фізичне усунення опонентів, вигнання західних організацій, зачистка ЗМІ, фактична націоналізація економіки правлячим кланом, відправка мітингів на околиці з вимогою організаторам оплачувати їх супровід і розгін міліцією, переписування конституції, повернення Сталіна, тотальна фальсифікація виборів… от тільки зі стратою ми поки затрималися.
І ось тепер ці вуличні протести, можливо, показують нам наше майбутнє — 2024 або навіть раніше. Тому події цієї ночі і наступного дня вкрай важливі не тільки для Білорусі, але для всього пострадянського простору, для передбачення долі залишків імперії.
Сергій Медведєв, журналіст, політолог, професор ВШЕ